Глава 2

Якось Лізу запросив охоронець із її роботи на побачення в дорогий ресторан, вона прочекала за столиком майже годину, та він все не приходив, на звінки не відповідав, вона подумвла що мабуть щось трапилось, та у неї не було його адреси, вона вже збиралася йти, як побачила сіого начальника який зайшов у ресторан щоб повечеряти наодинці, і зібратися із думками. Та побачивши самотню даму за столиком, він не впізнав у ній свою працівницю в офісі, яка прибирала його. Тобто прибиральницю. Вона була красиво одягнена, елегантна дама, яка дивиласяв даль сидячи біля вікна, і ніби на когось чекаючи. І він осмілився підійти до неї і скласти їй компанію. В ній він побачив себе, такого успішного і водночас самотнього, а Ліза не повірила своїм очам, її начальник який оминав її на робоччому місці, навіть не дивлячись у її бік, сьогодні запропонував присісти до неї. Вона одразу ж погодилась. І що ви думаєте, буває й таке. Вони розговорилися, слово за слово і він запитав її де вона працює, а вона вирішила не приховувати правди, і розповіла все як є. Він був здивований що така гарна і освідчена жінка працює у нього в офісі прибиральницею, і вирішив запропонувати їй кращу вакансію. Менеджера, дізнавшись що у неї є досвід у продажах, він збирався призначити її менеджером по продажах нерухомості. Радості Лізи не було меж, вона одразу ж погодилася, до того ж він їй подобався вже давно. Підлеглі називали його Максим Вікторович, та до Лізи він промовив:

– Можеш називати мене просто Максим. Давай перейдемо одразу на "ти". 

– Домовились! – Відповіла Ліза. – Хоча я чекала на іншого кавалера, та я дуже рада що зустріла тут саме тебе! Розкажи щось про себе, яке у тебе хоббі? Як звати твою доньку?

– Я люблю грати у гольф на вихідних, дочку звати Марія, друзі кличуть її  скороченно - Мері! А у тебе є діти?

– Ні у мене дітей немає, із своїм першим чоловіком ми розлучилися не так давно. 

– Зрозуміло, що ти будеш пити, каву? Чи може вино?

– Я буду чай! Дякую! – Відповіла Ліза.

Такий галантний чорнявий кавалер, високий із широкими плечима. Він одразу ж сподобався Лізі. Вона і подумати не могла що зустріне його саме у цьому ресторані, до того ж отримає підвищення у роботі. Коли вони повечеряли разом, раптом у неї задзвонив телефон, звонив той самий охоронець і просив вибачення що не прийшов, пояснюючи це тим що у нього машина зламалась. Ліза подумала що це навіть на краще. Адже тепер вона познайомилась із чоловіком який їй подобався, і до того ж він запропонував їй підвищення. І це неабияк її радувало, чудеса і справді трапляються. На такій хорошій ноті вона по приході додому багато чого переосмислила, і зрозуміла що тепер вона зилишиться тут, надихнувшись недавніми подіями вона вирішила проявити творчість і написала свою першу пісню, яка отримала назву – "Залишаючи позаду старе" і слова до неї:

"Залишаючи позаду старе,

Поспішімо забрати нове.

Старі сподівання, 

Не здійсненні бажання,

Тривогу і проблеми.

Покладемо старі сподівання у коробку,

І нарешті візьмемо любов для себе як обновку.

Чи хіба ти не той що можеш радіти,

Чи навіть подарувати комусь квіти.

А ти нарешті дозволь собі бути щасливим."

Та на цьому ця історія ще не закінчилась... І Ліза знову поринула у роздуми після того як написала ці строки дивлячись у вікно на світло нічних ліхтарів яке відбивалося у неї у вікні:

" Все таки як добре що я зустрілась із Максимом Вікторовичем у такій теплій і хорошій атмосфері, він запропонував підвезти мене додому,і я погодилась на його пропозицію, та ми не цілувались, це було б не відповідно до цієї ситуації яка склалася. Адже наше побачення було як випадкова зустріч, але навпрочуд романтична, я би сказала. Мені це сподобалося, так спокійно стало і водночас мило на душі. Я вдячна Богу за те що я зустріла його, і за те що розлучилася із зрадником Робертом, тому що він не був вартий мене. Я заслуговую на краще майбутнє. Ця історія ніби показує те як я заново відновила свій внутрішній спокій, і мир. І я рада що залишила позаду минуле, не розчаровуючись занадто довго, і не дивлячись назад. А дивлячись лише вперед із позитивними намірами, і вірою і надією в краще майбутнє. Я змогда пробачити свого колишнього чоловіка, попри те що він завдав мені болю. Я змогда знайти нову роботу, і відновити свій старий будинок, який дістався мені в спадок, і тим самим відновлюючи його, я гіби відновлювала себе із середини, міняючи свій внутрішній стан. Хтось може подумати що для того щоб відновити свій будинок ще й до того старий, потрібно багато коштів, але іноді і з мінімальними затратами можливо все змінити, просто нарешті викинути старе, і внести в замін щось нове. Так і діє шлях до чогось нового, якщо хочеш мати щось нове, ти спочатку не забудь викинути щось взамін старе, анітрохи не шкодучи про це."

Нарешті коли Ліза відчула полегшення і початок нового життя вона згадала про що мріяла так давно. Вона хотіла мати дитину, і займатися написанням творів, віршів та пісень, що в неї дуже добре виходило.. Та старі зошити із віршами кудись давно пропали, але талант не загубився. Все що їй потрібно було це листок паперу та ручка, і в її уяві вже починали малюватися нові історії, поезія яка радувала серце й душу. Досі вона не видала жодної збірки своїх віршів, та тепер її мрією стало видати книги в друк. Одружитися і народити дитину, яку вона хотіла так давно. Здавалося б на перший погляд прості речі, а для когось це мрія всього життя. В голові у неї спливали спогади про дитинство, і про те що вона так давно вже не займалася творчістю. І нарешті о пів на першу ночі вона заснула, і їй снився чудовий сон про те що її книги видані в друк, і їх розкуповують наче гарячі пиріжки. На ранок прокинувшись вона зрозуміла що це був чудовий знак і поспішила в офіс, очікуючи підвищення по посаді. Але шефа якраз у цей час не було в офісв, і їй прийшлося чекати, тому що він якраз вів якісь переговори із японцями. Усівшись на крісло в коридорі вона очікувала на нього, біля входу до дверей його кабінету де сиділа секретарка. А в її голові вирували нові думки про те чи справді її начальник згадає про недавню обіцянку. Вийшовши із залу переговорів, Максим Вікторович здавалося був чимось дуже не задоволений, побачивши  що на нього іже очікувала недавня його знайома, він одразу ж забув про невдалу розмову із японцями, і зосередився на Лізі: