Глава 6

– Можеш мені дати свій телефон? – після короткої паузи попросила я Стаса.

– А твій де? – нахмурився чоловік, проте смартфон з кишені дістав

– Залишився в готелі заряджатись, – пожала я плечима та прийняла з його рук телефон. – Не проти залишити мене наодинці?

– Якщо ти цього хочеш, – Стас зробив крок до виходу. – Ванессі передавай вітання.

– І все то ти знаєш, – хитнула головою, не припиняючи дивуватись його обізнаності.

– Чаю чи кави? – запитав Стас, перш ніж вийти.

Я погодилась на чай і, залишившись наодинці, набрала номер Несси в додатку Viber, як робила це попереднього разу. Не минуло і трьох гудків, як подруга взяла трубку і на екрані висвітилось її щасливе обличчя.

– Ріто, як ти там? Чому так рідко телефонуєш? – пожурила мене Несса.

– Уві сні особо не набереш, – хмикнула. – Я безпробудно продрихла понад добу.

– Це й не дивно. Все ж переліт і довга безсонна ніч дають своє, – з сумом в голосі погодилась Несса, – До речі, а чому знову телефонуєш з цього контакту?

– Забула свій мобільний в номері готелю, а ти просила тримати тебе в курсі подій.

– Невже щось трапилось? – подруга затамувала подих в очікуванні моєї відповіді.

– Віктор все ж знайшов мене. Він сьогодні переслідував нас на своєму позашляховику, але Стас зміг відірватись і відвести мене в безпечне місце, – підтвердила я її опасання. – Отже, ти мала рацію і недаремно найняла мені особистого охоронця. І вдало вибрала саме Стаса. Дякую!

– Що я зараз чую? – примружила очі Несса, видивляючись щось в моєму обличчі. – Вчора Стас був одним із найгірших варіантів на твою думку, а сьогодні ти дякуєш за знайомство з ним. Що між вами відбувається?

Від подруги, як завжди, нічого не можливо приховати. Вона пропустила повз вуха важливу інформацію, а виділила для себе те, що здалось їй цікавішим. Точніше, Несса прийняла до відома, що Віктор близько і потрібно бути обережними, але мої почуття для неї стояли в пріоритеті.

– Між нами нічого немає і бути не може, – спробувала зупинити виниклу в неї цікавість. – Ти ж знаєш, що мені не до відносин. В житті зірки мало місця на особисте життя. Постійні роз’їзди і виснажливі концерти. Хто захоче з цим миритись? В нього своє життя, а в мене своє. Наші лінії долі ніколи б не перетнулись, якби не виникло такої необхідності. Ми просто з різних світів. Розумієш, Нессо?

– Полегше, подруго. Не потрібно так емоційно відгукуватись про людину, яка тобі байдуже. Такі промови можуть навпаки навести на думку, що він тобі точно не байдужий, – Ванесса намагалась охолодити мій пил.

– Такий мужлан, як Стас, ніколи не зможе зрозуміти тонку душу творчої людини. Він мені не пара, – поставила я крапку в цій розмові. От тільки сама не знала кого хотіла переконати цими словами. Ванессу чи все ж саму себе?

– Куди ж мені до Вас, – почула позаду себе голос Стаса. Він відразу приморозив мене на місці.

– Ти все не так зрозумів! – з відчаєм прошепотіла я. В грудях завмер тугий комок, який стиснув моє серце в холодних тисках, приносячи тупий біль. Тому мені було зараз не до подруги. Навіть, не попрощавшись з Нессою, вимкнула наш відеозв’язок.

– Чай готовий, – холод в його погляді ранив гостріше справжнього леза. – Вам принести його сюди чи Ви зможете перемістити своє тіло з тонкою душевною організацією в їдальню? Бо такі недоумкуваті муж лани, як я, не можуть вирішити таку просту дилему.

– Ти просто неможливий. І будеш сперечатись зі мною, що не є хамом? Та з самої нашої першої зустрічі ти забуваєш про будь-які межі пристойності, – розлютилась я.

– Тоді як ти могла зі мною цілуватись, якщо викликаю в тебе таку відразу? – зачепив Стас мене за болюче. Ніби тільки я була учасницею тієї непристойності, ніби винна в цьому лише одна людина. – Як ти змогла спуститись до мого первісного рівня?

– Я не маю наміру відповідати на ці безглузді запитання, – на очі проступили сльози, які намагалась з усіх сил стримати. А найкращий захист – це напад. – І взагалі, чому ти зайшов без стуку? Я ж просила залишити мене наодинці. До того ж не повинна перед тобою виправдовуватись. Ти всього лише мій особистий охоронець.

Коли з вуст зірвалась остання фраза, прикрила рот рукою та зі страхом подивилась на Стаса. Його вираз обличчя ще більше закам’янів і він більше не сказавши нічого, вийшов звідси.

– Стасе! – просипіла я і опустилась на підлогу, не в силах більше триматись на ногах. Сльози стрімкими струмками потекли по моїм щокам. Я терла грудну клітку, намагаючись позбутись цього печіння всередині, але воно, здавалось, лише сильніше розгорається. Тому не в силах справитись з емоціями, закрила обличчя руками та намагалась не ридати надто голосно, щоб ніхто цього не почув.

Не знаю скільки пройшло часу, але за вікном встигло стемніти. Я все ще сиділа на підлозі, опершись на масивний стіл. Таким чином була захована від погляду того, хто зайде в кімнату. Лише ноги мали виднітись з цього ракурсу.

Сльози вже висохли, а про мій стан, напевно, свідчило тільки набрякле, почервоніле обличчя. Ніс розпухнув після такого довгого плачу і дихати було важкувато. Очі теж нестерпно пекли і я періодично їх терла. На душі ж було холодно та пусто. Давно такого не відчувала.

Зараз не хотілось нікого бачити, особливо Стаса. Тому, коли почула м’які кроки позаду, я, навіть, не ворухнулась. Лише зажмурила очі та вмолилась, щоб це був не він і Стас не підійшов до мене. Інакше я можу знову не витримати. Очі вже стали вологими, хоча мені здавалось, що виплакала вже все.

– Чому ти там сидиш? – запитав Стас десь позаду мене. Його голос вже не був таким холодним і це ранило ще сильніше. В горлі утворився непрохідний комок, який намагалась втримати з останніх сил, тому не змогла йому відповісти. Лише раділа, що він не бачить мене.

В напруженій тиші почувся тяжкий видих чоловіка, а згодом перед моїм зором з’явились чоловічі ноги.

– Йди сюди, маргаритко, – Стас опустився переді мною на коліна та розкинув руки в сторони, запрошуючи в свої обійми. Я голосно схлипнула і кинулась до нього. Його руки схрестились позаду мене, міцно притискаючи до гарячого тіла. Це стало останньою краплею і я, більше не стримуючись, голосно заридала, як мала дитина. Стас же просто гладив мене по голові та давав час, щоб могла заспокоїтись.