Коли ти вже не тінь.

Наступного дня школа гомоніла. Схоже, інформація про «прогулянку» Алсу й Рея облетіла весь 10-Б і сусідні класи. Хтось кидав двозначні погляди, хтось перешіптувався, але Алсу вдавала, що не помічає. Вона не знала, чи це соромно, чи просто… незвично.
На великій перерві вони всі зібралися на улюбленому місці — на сходах за бібліотекою, куди не заходили вчителі.
— Ну що, як пройшла вчорашня «технічна консультація» з Реєм? — першою атакувала Тея, закусуючи шматок булочки.
— Просто гуляли, — відказала Алсу, відпиваючи чай із термоса. — Нічого особливого.
— Але ти посміхаєшся так, ніби зʼїла всю каву світу, — підмітила Джу Рьон.
— Ви з нього смієтесь, але він нормальний, — тихо сказала Алсу, і всі замовкли.
Альба першою обережно заговорила:
— Ми не сміємось, чесно. Просто… ми давно не бачили тебе такою. І це приємно. Хай буде хоч танцюючий дядько — якщо ти світиться, ми за.
У цей момент з-за рогу зʼявився Нейт — високий, вічно в капюшоні й з навушниками, які ніколи не знімав.
— У вас тут клуб серцебиття? — кинув він з усмішкою.
— У тебе є хвилинка? — різко спитала Тея. — У нас тут якраз опитування: хто з хлопців школи танцює гірше за Рея?
— О, я точно в топі, — пожартував Нейт, — але танцюють не ті, хто боїться виглядати дурними.
Він вщипнув за плече Алсу, і та неочікувано розсміялася.
— А я от все ще не розумію, чому всі вважають, що він "дивак", — мовив Санжар, підходячи ззаду і приносячи їм два стаканчики кави. — Він просто не такий, як Нікі з 11-А. І слава богу. Подумаєш, чел трохи енергійний. Всі ми не без гріха.
— Він придурок, —  сказала Джу Рьон, як відрізала. — Не всім вистачає терпіння, щоб зрозуміти, що він робить. Але якщо збираєш правильно — працює ідеально.
— Краще й не скажеш, — підморгнув Санжар. Йому подобалась Джу Рьон, він завжди погоджувався з нею.
До них приєднався Дінар, кинув рюкзак на сходинку і сів поруч із Альбою.
— Я чув, що Рей розробляє щось для олімпіади з робототехніки. Може, скоро стане нашим шкільним Ілоном Маском, — сказав він.
— Ну, принаймні він не зазнається, — буркнула Тея. — Мені більше подобається, коли люди не говорять «я крутий», а просто роблять щось по-справжньому.

Алсу слухала все це — і відчувала, як щось у ній змінюється. Наче її більше не сприймають як ту мовчазну дівчину з навушниками. Вона стає частиною чогось справжнього — великої, різної, але такої живої компанії.

Увечері. Після школи.
Алсу повільно йшла додому. У навушниках — нова пісня Chase Atlantic "you".
Вона думала про Рея. Про його фразу:
«Те, що працює краще, ніж серце».
Вдома вона не втрималась і відкрила чат з Реєм. Але у ту ж мить передумала щось писати.

У той же час Тея писала в загальний чат:
Тея:
«УВАГА: завтра після уроків — всім бути на шкільному даху. Я організовую міні-пікнік.»
Альба:
«Це легально?»
Тея:
«Звісно, ні. Але це красиво буде. Готова присягнутися, всім сподобається.»
Джу Рьон:
«Беру Bluetooth-колонку і соки. Буде мʼякота.»
Санжар:
Я — за. Погукаю Дінара, купимо щось.
Нейт:
«Я просто прийду, щоб дивитися на небо. І на Тею, коли вона злиться, бо забула серветки.»
Тея:
«НЕ ЗАБУДУ.»

Алсу було так смішно спостерігати за Нейтом і Теєю. Вони завжди один одного підколювали, і не скажеш, шо декілька років тому вони були вороги.

Наступного дня.
Всі уроки були відсиджені.
Настав теплий вересневий а
вечір. Сонце сідало, а небо було фіолетово-жовте. Було приємно дивитись.

Усі лежать на даху, хтось сидить на ковдрах, хтось гризе чіпси, хтось просто мовчить. Музика грає ледь чутно.
Алсу сиділа сама. Роздивляючись небо, вона чула сміх Теї та Рея, які бігали один за одним. 
—Гей, Алсу! — Джу Рьон взяла за руку дівчину і потягла за собою. Пішли, ми до річки, зараз Рей і Нейт будут з дуба плигати у воду! Тобі треба на це подивитись. Скоріш!
Алсу поставила на траву свій гранатовий Швепс, взяла телефон щоб знімати цей цирк і пішла за подругою.
І давно їй не було так добре. Алсу була вдячна за кожну проведену секунду поряд з цими людьми.