Знову ти?

Наступного ранку Алсу йшла освітленою сонцем стежкою до школи. У навушниках у неї грала її одна з улюблених пісень «Swimming pool». Щось було у цій пісні таке, що  змушувало дівчину замислюватися глибоко у своїх думках.
Як тільки Алсу переступила поріг школи, вона побачила скупчення людей, де грала якась дурна музика, і там були обидві її найкращі подруги: Тея та Альба.
"Що там відбувається?" — запитала про себе вона.
Підійшовши ближче, вона побачила таку картину: якийсь хлопець стрибав у центрі кола, імітуючи танець. Алсу була не фахівцем у цій справі, але їй відразу на думку спала асоціація з її п'яним дядьком на весіллі її сестри. Він рухався майже так само.
Алсу без зайвих емоцій піднявши брови, дивилась на цей цирк. Коли їй на вухо стала верещати Тея, вона нахмурено перевела очі на неї.
—Тея, в тебе довічна овуляція? Учора ти плакала, тому що Санжар не пішов з тобою на побачення, а сьогодні вже верещиш коло його друга...ти дивна.
—Розслабся, Алсу! Початок 9 класу, ми святкуємо...
Не встигла Тея договорити, як у ритмі свого «танцю» хлопець побачив Алсу.
Дівчина теж перевела очі на нього, та сіпнулася від страху, бо побачила знайомі очі та дурнувату посмішку.
Алсу округлила очі, вже хотіла розвернутись та піти геть. Але у слід почула:
—Гей, це ж вугілець! Стій! — кричав Алсу у слід цей хлопець. Але Алсу і слід простиг. Тея побігла до неї, з наміром поставити купу питань.
—Що за реакція? Ти його знаєш? А він тобі подобається? А він...
—Припини. Я його бачила декілька днів тому, коло нашого парку. Тобі вистачить цієї інформації?
—Звісно ні, Алсу. Вам треба познайомитися ближче, розумієш? Ви наче підходите один одному...
Алсу засуджуючи подивилась на подругу. 
—Я зрозуміла...— опустивши голову промимрила Тея. — Але тримай це в голові, я завжди поруч. — Дівчина підморгнула.
Алсу тільки встигла зробити кілька кроків, як її наздогнав знайомий голос — не такий гучний, як у Теї, але впізнаваний і приємний, мов легкий вітер у спеку.
— Алсу, чекай. — Вона обернулася і побачила Джу Рьон — дівчину зі стрілками на очах, у джинсовій куртці й широких штанах, з касетним плеєром на поясі. Усе в ній дихало дев’яностими: і зачіска, і вайб, і навіть запах парфумів.
— Привіт, Джу, — спокійно сказала Алсу, знімаючи навушники.
— Я щойно бачила, як ти майже втекла, — посміхнулась та, легко нахиливши голову. — Це через того нового хлопця?
Алсу мимохіть скривила губи.
Джу Рьон кивнула і обережно доторкнулась до її плеча.
— Якщо хочеш — не розповідай. Я просто хотіла сказати, що твоє плаття з мереживом — вау. І музика з твоїх навушників завжди змушує мене шукати в інтернеті, що це таке.
Алсу вперше чула таке про свій смак у музиці. Їй було незвично чути, що хтось позитивно відгукується про її плейліст. Але приємно.
—Вибач, дорогенька, треба бігти. — сказала Джу Рьон жуючи жуйку. — На зв'язку!
Алсу з легкою посмішкою помахала в слід дівчині, і пішла до свого класу.
Вона сіла за свою парту, ритуально розкладуючи блокнот, ручку та сумку поряд з собою.
Поки вчитель щось бубнів про початок нового навчального року, Алсу роздивлялася клас. 
«О, боже...знову ти?» — побачивши знайому дратівливу фізіономію, ця фраза промелькнула у голові дівчини. Це був Рей. Він сидів поряд з гарним хлопцем в окулярах. Здається, його звуть Нейт.
Рей підпирав рукою своє підборіддя, а другою малював у зошиті. Алсу уважно роздивлялася його, доки він з піднятими бровами не перевів очі на мене. 
Дівчина повільно повернулася в бік своєї парти, і більше не дивилась на нього.
На великій перерві, Алсу шукала Тею. Все ж їй здається, вона мала рацію щодо Рея.
Через 10 хвилин пошуків, вона знайшла свою подругу.
Та сиділа на підвіконні в коридорі, їла сухарики і гортала чийсь стікерпак із котиками.
— Тея, — почала Алсу і сіла поруч.
Подруга поглянула на неї краєм ока, мов усе вже зрозуміла.
— Ну-ну, розповідай.
Алсу зітхнула.
— Добре. Я трохи погарячкувала зранку.
— «Трохи»? Ти зникла, як тінь на стіні. Я ще думала, що тебе забрали якісь космічні сили.
— Гаразд, вибач. Просто… коли він на мене подивився — мені реально стало не по собі. Я не очікувала його побачити тут. Але... — вона зам'ялася. — Можливо, ти мала рацію. Про нього.
Тея перестала жувати й витріщилась на неї, немов не повірила своїм вухам.
— Повтори.
— Ти мала рацію.
— Я знала! — радісно вигукнула вона. — От і супер. То що? Допомогти тобі з ним?
— Ну, я не знаю, — почала Алсу, але Тея вже підняла брови й зробила той самий вираз обличчя, який робить тільки тоді, коли будує великі підступні плани.
— Чекай, ти просто скажи — хочеш ти, щоб я трохи... підштовхнула вас? Просто ненав'язливо.
Алсу замовкла. Їй було трохи соромно це визнавати. Але вона кивнула.
— Так. Я просто не знаю, з чого почати. Я з ним майже не говорила.
— Значить так, слухай план, — почала Тея, змахнувши крихти з рук. — Перше: ти випадково заходиш на фізику раніше і сідаєш ближче до нього. Я займу твоє місце, не переживай. Друге: я влаштую «випадкову» розмову в його присутності, де ти нібито скажеш, що тобі цікаво, що він слухає в навушниках. Ну, типу спільні теми, блін, це ж класика.
— Я не збираюсь влаштовувати комедію положень, — пробурмотіла Алсу.
— А дарма, — Тея підморгнула. — Комедія положень — це те, з чого починається справжня любов.
— Або іспанський серіал, — хмикнула Алсу.
— Не смійся, у них вічно хтось потрапляє в аварію й забуває, що любить головного героя. Ми до такого не дійдемо. Обіцяю.
Алсу все ще мала сумніви, але відчувала, що без Теї вона не зробить і кроку. А ще — що Рей був не таким вже й страшним, коли мовчав і просто малював щось у зошиті.
— Добре. Але якщо щось піде не так, я скажу, що це була ідея Теї.
— Домовились. Якщо буде фіаско — я скажу, що мене підставила Альба.
Вони обидві засміялись.
Здається, день тільки починався — і починався правильно.