– І я тебе вітаю зі святом, мамо, – натягаючи фальшиву посмішку, солодкаво протягнула я. Нехай мама мене не бачить через телефон, але, усмішка завжди відображається в голосі. А я хочу, щоб батьки вірили, що в мене все чудово. – Так, відзначати будемо як завжди з дівчатами, тож нудно не буде. Ну гаразд, мені ще на стіл накрити треба. Передавай привіт татові. Цілую.
Я швидко повісила слухавку, поки ця розмова не довела мене до сліз. Я і так зараз тримаюся з останніх сил. Сидячи на підлозі і спираючись спиною об диван, я перехилила пляшку шампанського і надпила прямо з горла. Ще немає й другої години дня, а в мені вже півпляшки спиртного. А що, маю право. У мене горе, в сенсі свято. Новий рік як-не-як.
Що ж сталося, запитаєте ви? А я відповім. Особисте, най його, щастя. Алінка ще місяць тому знайшла каблучку в шафці столу свого хлопця і тепер впевнена, що він зробить пропозицію на новий рік. Тож вона випала з нашого традиційного «святкового тріо». Але я точно не очікувала, що Інка вирішить провести новий рік із хлопцем, з яким зустрічається два тижні. Два тижні! Та ще й повідомить мені про це сьогодні. Сьогодні!!!
Ось так в останній момент я залишилася без компанії на свято. Що може бути гірше, ніж зустріти новорічну ніч в самотності? Правильно, бути при цьому тверезою. Тож я дотримуюся чіткого плану: що більше я вип'ю, то менше буду сумувати за зіпсованим святом.
Я крутила в руках пляшку шампанського, на якій великими літерами було написано «Новорічне». Раніше я цієї марки в магазинах не помічала, але вирішила взяти для святкового столу. Бо пляшка була з новорічним оформленням: червона з білою етикеткою.
– Налийте в келих, загадайте бажання, і воно обов'язково здійсниться, – в голос прочитала я напис, після чого видала гучне фиркання. – Яка банальщина.
Трохи подумавши, я таки піднялася з підлоги, крехтячи, наче стара бабця.
– З іншого боку, треба віддати шану святу і горезвісним новорічним дивам, – пробурчала собі під ніс я, прямуючи на кухню по красивий келих.
Повертаючись на колишнє місце і на ходу наливаючи ігристу рідину по вінця, я з глузуванням розмірковувала. Що ж такого побажати? Може хороших друзів, що не кидатимуть мене саму на свята?
– Ні! – твердо вирішила я. Якщо подружки вирішили проміняти мене на особистостей чоловічої статі, значить і мені потрібен такий, щоб було не так прикро. Тож я підняла келих догори й урочисто вимовила: – Хочу крутого мужика, що виконуватиме всі мої бажання!
Перехиливши келих, я трьома великими ковтками випила весь вміст. На секунду заплющила очі, коли газована рідина вдарила в ніс. А розплющивши їх, так і застигла з порожньою чаркою в піднятій руці. Посеред моєї вітальні стояв чоловік. Високий, привабливий чоловік.
Я швидко заморгала, намагаючись зрозуміти, як від кількох келихів могли початися галюцинації.
– Ви хто такий? – здивовано вигукнула я. – І як потрапили в мою квартиру?
Незнайомець розтягнув губи в дуже хитрій усмішці, від якої моє серце пропустило удар.
– Я демон, – лукаво вимовив низьким голосом. – І ти сама мене викликала.
#609 в Фентезі
#139 в Міське фентезі
#2338 в Любовні романи
#523 в Короткий любовний роман
Відредаговано: 22.12.2023