Розділ 22

Аделіна

Знайома музика біжить венами та наповнює мене зсередини. Цупкі довгі пальці партнера, на ім'я Матео, лягають на талію, підтримуючи мене, а сам він робить перші кроки та пропонує повторювати за ним. Роблю крок, вивожу стегно, а слідом за ним ногу і тепер вже він повен здивування, коли розуміє, що я не просто глядачка. У відповідь, я лише усміхаюсь йому і продовжую рухатись.

Чоловік із захопленням веде мене в танці, імпровізує та закручує в різні боки з такою швидкістю, що я ніяк не встигаю роздивитись де, а найголовніше як, танцює Коваленко.

Коли мій погляд нарешті вихоплює його з поміж десятка інших пар, що задоволено топчуться на місці, розучуючи кроки, єдине за що я переживаю, щоб Матео не наступив на мою відвислу щелепу, яка бовтається вже десь під ногами. Те що я бачу, ніяк не вкладається в моїй голові й шокує, в хорошому сексі….ой, сенсі.

На відміну від мене, чорнява італійка вже не дивується, вона задоволено усміхається вправності свого партнера і як же я її розумію, бо незважаючи на все своє буркотіння та занудність, він дуже впевнено веде її в танці та напрочуд сексуально рухає стегнами в такт мелодії. 

Його руки торкаються оголеної талії дівчини, а під час підтримки навіть зачіпають сідниці і мене охоплює непереборне бажання добряче ляснути йому по руках, щоб припинити це неподобство. Але щоб попасти по тим рукам, мені спочатку треба спробувати відвести погляд від нижньої частини його тіла, а саме дупки, що стрибає наче м'ячики пін-понгу, та стегон, які ніяк не зупиняться, наче крутять хула-хуп.

Цей хитрий змій підморгує, коли бачить мій здивований погляд, а потім знову повертає увагу до своєї партнерки, наче нічого такого не сталося. А й дійсно, нічого такого і не відбувається, всього лише черствий сухар, що зранку виніс мені мозок, через те, що я занадто легковажна, сам крутить дупцею перед натовпом. Та ще й на додачу світить своїм пресом, який я встигаю роздивитись, коли під час різкого руху, два зайвих гудзики на його сорочці розстібаються. 

Коваленко поводиться так, наче хоче звабити всю жіночу частину глядачів. І йому це вдається. Хай йому грець.

В цілому наша з Матео імпровізація була доволі цікавою, але до тієї миті, поки я не знайшла поглядом Коваленка. Оберт – лукавий погляд боса і тілом проноситься табун…ні, не мурах, а справжніх диких бізонів, оберт – він закушує губу, а моє серце пропускає удар, оберт – рух стегнами, від якого власні ноги німіють, а потім вже все, як в тумані, аж допоки не стихає музика.

Матео дякує мені за танець та повертає в натовп, а я переминаюсь з ноги на ногу, очікуючи, коли Денис Вікторович розпрощається зі своєю партнеркою і підійде до мене. 

– Хто Ви такий і куди подівся мій нудний бос? – запитую одразу, як тільки він підходить до мене. 

– Я його з'їв, – радісно плескає по бруківці у себе на животі.

– Чомусь я так і подумала, – кажу сміючись.

– А чому це я нудний? – нарешті до нього доходить друга частина речення, але я не збираюсь відповідати на його запитання і переводжу розмову до теми, яка цікавить мене більше.

– Як так вийшло, що Ви вмієте танцювати класичні танці, а я цього не знаю? Це ж перше, що мала розповісти про Вас Софія.

– Це моя супер сила, як у Бетмена, і про неї ніхто не знає. А якби Ви знали, щоб тоді було? Ви б запросили мене на танок? – весело запитує і в очікуванні на відповідь, лише на мить прикушує нижню губу. Знову. І тоді я вже нічого не розумію. Звідки взявся цей чоловік? Точно що з'їв боса і навіть не вдавився.

– Ну може не в перший же день, але на другий так точно, – так само жартома відповідаю і це його ще більше смішить.

В порівнянні з чоловіком, який лише вранці докоряв мені моєю поведінкою, цей грайливий його варіант мені подобається більше, та звісно, що я йому цього не скажу, бо впевнена, варто мені лише натякнути про це, то одразу повернеться злий та незадоволений життям Коваленко Денис Вікторович. А мені зараз хочеться, щоб поруч була та сама його версія, від якої я не можу припинити усміхатись.  

На жаль, ми вже нічого не можемо змінити в цій ситуації. Ми не можемо повернути час назад аби я не їхала до того клубу, аби я не повелась на вмовляння Ноелії і не залишилася в будинку Кости, тим самим даючи йому можливість маніпулювати босом.

Всі свої претензії, щодо цієї ситуації, ми вже висловили один одному, тому я сподіваюсь, що до закінчення відрядження, хоча від сьогоднішнього ранку це скоріше відпустка ніж відрядження, ми не будемо більше сваритись, і проведемо залишок дня, якщо не в повні ідилії, то хоча б не перегриземо один одному горлянки. І веселий настрій Дениса Вікторовича в цю мить, дає мені надію, що такий сценарій цілком можливий.

Ми все ще стоїмо на краю танцювального кола і в той час, як я випала з реальності Денис Вікторович уважно слухає те, що кажуть в мікрофон. Бачу його зацікавленість, але не думаю, що вона пов'язана з танцями. Скоріше за все, річ у тому, як він починає сприймати італійську, не лише термінами про унітази, а справжню італійську, живу та мелодійну.

Для нього зараз ця тема більш жива, вона не вимагає від нього знання якихось специфічних термінів, так само як і не вимагає повної уваги та зосередженості на словах оратора. Він розслаблений і фізично, і емоційно, він ловить кожне слово, що говорить дівчина і по розтягнутим в усмішці губам видно, що він її розуміє. Коли та ставить деякі питання, він разом з іншими хором відповідає їй, можливо, не так гучно, як інші, але я все одно бачу, як рухаються його губи.

Навкруги знову розноситься музика, але вже не така легка, як попередня. Наступний танець їх програми – танго, і як би я не любила танцювати, та на сьогодні з мене вистачить. Тим паче, що нам таки треба нарешті потрапити до готелю, щоб забрати валізи.  

– Ходімо? – киваю Денису Вікторовичу та розвертаюсь, щоб покинути цей захід, поки знову не почались танці.

– Здається, хтось хотів запросити мене на танець, – шепоче мені на вухо Коваленко, в той час, як його руки обхоплюють мою талію і притискають спиною до міцного чоловічого тіла.