Ми не вороги

Розділ 12

Мія :

Минув тиждень від мого першого дня у школі.
Спочатку українська мова здавалася мені дуже складною.
Я розуміла деякі слова, але відповідати українською було важко.
Та Ніка і мої нові однокласники допомагали мені щодня.
— Доброго ранку, Міє! — казала Ніка.
І я вже знала, що треба відповісти:
— Доброго ранку!
Спочатку мені було смішно чути себе.
Але я пишалася собою.
Одного разу на перерві Софія запитала:
— Міє, ти хочеш піти з нами?
Я вже майже автоматично відповіла:
— Так, хочу!
Софія усміхнулася.
— Ого! А українська в тебе вже виходить.
Я засміялася.
— Я... трохи вчу.
— І дуже добре!
Після уроків Ніка запитала:
— Як тобі сьогодні?
Я подумала й сказала:
— Мені... дуже подобається школа.
Ніка здивовано подивилася на мене.
— Ти сама це сказала українською!
Я засміялася.
— Справді?
— Справді!
Я почувалася щасливою.
Увечері вдома Метт запитав:
— Ну як школа?
Я відповіла:
— Добре. У мене є друзі.
Метт усміхнувся.
— А українською вже говориш?
Я трохи подумала.
— Трошки.
— Тоді скоро будеш говорити краще за мене.
— Ні! — засміялася я. — Але я постараюся.
Я ще не знала багато українських слів.
Але тепер уже не боялася говорити.
Бо кожне нове слово було маленьким кроком до мого нового життя.

Ганна Лебюк

Подобається

#484 в Молодіжна проза
#107 в Підліткова проза

У тексті є: війна, дружба, вороги

Відредаговано: 30.09.2026

Додати до бібліотеки

Поскаржитись