Ми не вороги

Розділ 11

Мія :

Я стояла біля дверей класу й міцно тримала Ніку за руку.
Навколо було багато незнайомих дітей.
Хтось розмовляв, хтось сміявся, а хтось уже сидів за партами.
Я трохи хвилювалася.
— Не бойся, — сказала Ніка. — Вони хороші.
Я кивнула.
Ми зайшли до класу.
— Доброго ранку, — привіталася вчителька. — Діти, сьогодні у нас нова учениця. Її звати Мія.
Я тихо сказала:
— Привет...
Вчителька усміхнулася.
— Мія поки що не дуже добре говорить українською, тому давайте допоможемо їй освоїтися.
Одна дівчинка підняла руку.
— А можна з нею сидіти?
— Звичайно.
— Я Софія.
— А я Мія.
— Рада познайомитися!
До нас підійшли ще двоє дітей.
— Я Данило.
— А я Марійка.
Я усміхнулася.
— Очень приятно.
Софія засміялася, але не насмішливо.
— Якщо хочеш, я можу допомогти тобі з українською.
— Правда?
— Правда.
Вона показала на книжку.
— Це книга.
Я повторила:
— Книга.
— Правильно!
Потім Данило показав на ручку.
— Це ручка.
— Ручка.
Усі засміялися, коли я правильно повторила.
Я теж засміялася.
Мені вже не було так страшно.
На перерві діти почали розповідати мені про школу.
Я не все розуміла, але вони терпляче пояснювали.
А потім Софія запитала:
— Міє, хочеш із нами дружити?
Я подивилася на Ніку.
Вона усміхалася.
— Да, хочу.
І тоді я зрозуміла, що сьогодні в мене з'явилася не одна нова подруга.
У мене з'явився цілий клас нових знайомих.
А українську я обов'язково вивчу.
Крок за кроком.

Ганна Лебюк

Подобається

#484 в Молодіжна проза
#107 в Підліткова проза

У тексті є: війна, дружба, вороги

Відредаговано: 30.09.2026

Додати до бібліотеки

Поскаржитись