Ми не вороги

Розділ 10

Ліза :

Наступного ранку я прокинулася від будильника.
Перший день після нашого повернення додому.
Але сьогодні він мав бути особливим.
Мія та Ніка теж збиралися до школи.
Я вийшла на кухню й побачила їх разом.
— Доброго ранку, — сказала я.
— Доброго, — відповіла Ніка.
Мія трохи хвилювалася.
— Ліза...
— Що?
— А меня точно примут в школу?
— Звичайно.
— Я боюсь, что меня не поймут.
Я усміхнулася.
— Не хвилюйся. Ніка буде поруч.
— Буду! — одразу сказала Ніка.
Я допомогла Мії зібрати рюкзак.
Вона кілька разів перевіряла, чи нічого не забула.
— Всё?
— Все.
Ми вийшли з дому.
Дорогою Ніка щось розповідала Мії про школу, учителів і своїх однокласників.
Мія уважно слухала.
Коли ми підійшли до школи, вона зупинилася.
Перед нами була велика будівля, навколо якої вже ходили учні.
— Вот это школа? — запитала Мія.
— Так, — відповіла Ніка. — Тепер ти теж тут навчатимешся.
Мія глибоко вдихнула.
— Я готова.
Я усміхнулася.
— Тоді ходімо.
Ми зайшли всередину.
Ніка повела Мію до свого класу, а я пішла до своїх однокласників.
Перед тим як розійтися, Мія помахала мені.
— Лиза!
Я обернулася.
— Що?
— Спасибо.
— За що?
— За всё.
Я усміхнулася.
— Будь ласка.
Потім Ніка взяла її за руку, і вони разом зайшли до класу.
Я ще кілька секунд дивилася їм услід.
Мія боялася цього ранку.
Але тепер у неї була Ніка.
Її перша подруга в Україні.

Ганна Лебюк

Подобається

#484 в Молодіжна проза
#107 в Підліткова проза

У тексті є: війна, дружба, вороги

Відредаговано: 30.09.2026

Додати до бібліотеки

Поскаржитись