Розділ 9

Ліза : 

Ми всі зібралися на кухні.
Мія та Ніка сиділи поруч і щось тихенько обговорювали. Мія показувала Ніці свої речі, а Ніка розповідала про школу.
Метт сидів біля батька.
Його мама допомагала йому влаштуватися зручніше.
Моя мама дивилася на них і, здається, про щось думала.
Нарешті вона заговорила.
— Я хотіла дещо запропонувати.
Мама Метта підняла голову.
— Що саме?
— Ви поки не маєте де жити. А шукати житло одразу після всього, що сталося, буде непросто.
Вона зробила паузу.
— Тому можете залишитися у нас.
Я здивовано подивилася на маму.
— Тобто... вони житимуть з нами?
— Так.
Мама Метта розгублено подивилася на неї.
— Ви впевнені? Ми не хочемо створювати вам незручності.
— Не створите. Місця вистачить. А твоєму чоловікові зараз потрібен спокій і можливість отримати нормальну допомогу.
Тато Метта тихо сказав:
— Дякую вам. Не знаю, як віддячити.
— Просто бережіть одне одного.
Я усміхнулася.
Мені подобалася ця ідея.
Метт подивився на мене.
— Виходить, ми тепер житимемо разом?
— Схоже на те, — засміялася я.
У цей момент до кухні забігла Ніка.
— Мамо! А Мія може спати зі мною?
Мія одразу з'явилася за нею.
— Можно?
Мама посміхнулася.
— Якщо ви обидві цього хочете.
— Я хочу! — вигукнула Ніка.
— Я тоже!
Дівчата знову побігли до кімнати.
Ми всі засміялися.
Я подивилася на Метта.
Ще зовсім недавно він дивився на нас із недовірою.
А тепер ми сиділи в одному будинку й планували, як житимемо разом.
Дві сім'ї.
Один дім.
І, можливо, з часом ми справді станемо однією великою родиною.