Ми не вороги

Розділ 8

Ліза :

Нарешті ми приїхали.
Я подивилася у вікно автобуса й усміхнулася.
Дім.
Після всього, що сталося, повернення додому здавалося особливо приємним.
Ми вийшли з автобуса. Моя молодша сестра Ніка вже чекала на мене разом із мамою.
— Лізо! — Ніка підбігла й обійняла мене.
— Привіт, Ніко!
Потім вона помітила Метта та його сім'ю.
— А хто це?
— Це Метт, його мама, тато і сестра Мія. Вони тепер житимуть тут.
Ніка подивилася на Мію.
Мія трохи сховалася за Метта.
— Привіт, — сказала Ніка.
Мія тихенько відповіла:
— Привет.
Ніка не розгубилася.
— Я Ніка. А тебе як звати?
— Мия.
— Хочеш дружити?
Мія здивовано подивилася на неї.
— Да.
Я усміхнулася.
Здавалося, вони вже знайшли спільну мову.
Ніка взяла Мію за руку.
— Ходімо, я тобі все покажу!
— Хорошо.
Вони пішли разом, а я подивилася їм услід.
Можливо, саме Ніка стане першою справжньою подругою Мії в Україні.
А трохи далі Метт розмовляв із моєю мамою, а його батько відпочивав після дороги.
Я дивилася на них і думала лише про одне:
Ми повернулися додому.

Я подивилася на його батька. Він виглядав втомленим після дороги, тому мама запропонувала йому відпочити.
Ми всі зайшли до будинку.
Попереду було ще багато невідомого.
Де житиме сім'я Метта?
Як Мія звикне до нової школи?
Чи зможе його батько отримати необхідну допомогу?
Я ще не знала відповідей.
Але відчувала, що скоро ми їх дізнаємося.

Ганна Лебюк

Подобається

#484 в Молодіжна проза
#107 в Підліткова проза

У тексті є: війна, дружба, вороги

Відредаговано: 30.09.2026

Додати до бібліотеки

Поскаржитись