Розділ 1

Ліза :  

Я завжди думала, що шкільна екскурсія — це автобус, друзі, сміх і багато фотографій.
Того ранку все саме так і починалося.
— Лізо, ти взяла перекус? — запитала Софія, коли ми сіли в автобус.
— Звичайно! У мене ціла сумка.
— Тоді я вже не хвилююся, — засміялася вона.
Позаду нас сиділи Марта, Злата й Катя. Усі розмовляли, жартували й обговорювали, куди підемо після приїзду.
Я дивилася у вікно, спостерігаючи за дорогою.
Мені здавалося, що це буде звичайний день.
Але я помилялася.
Через кілька годин наша екскурсія раптово перервалася. Дорослі повідомили, що через небезпечну ситуацію нам потрібно залишатися разом і чекати подальших вказівок.
Навколо було неспокійно.
Ми намагалися не панікувати, але ніхто вже не жартував.
Саме тоді я побачила незнайомого хлопця.
Він стояв неподалік і насторожено дивився на нашу групу.
— Хто ви? — різко запитав він.
Ніхто не відповів одразу.
Хлопець явно думав, що ми вороги.
— Ми школярі, — сказала я. — Ми приїхали сюди на екскурсію.
Він не повірив одразу.
Його звали Метт.
Спочатку він був дуже злим і недовірливим. Але за кілька хвилин зрозумів, що ми не становимо для нього загрози.
— Тут небезпечно, — сказав він уже спокійніше. — Ходімо зі мною. У мене неподалік є дім.
Я подивилася на Софію, потім на інших.
Ми не знали, чи можна йому довіряти.
Але залишатися самим було ще небезпечніше.
Тому ми пішли за Меттом.
Тоді я ще не знала, що в його будинку зустріну Мію, його молодшу сестру, маму та хворого батька.
І тим більше не могла уявити, що цей незнайомий хлопець, який спочатку вважав нас ворогами, одного дня стане моїм другом.