4.

Максим Ярема сидів на кухні батьківської квартири Ореста і справді не розумів, як опинився в такій дупі.

Ще кілька днів тому, він був впевненим в собі чоловіком, який  все досягнув завдяки своїй праці та мав купу чудових  перспектив. Привабливий міцний шатен середнього зросту із мужніми рисами обличчя, небідний –  він завжди подобався жінкам. І як будь-якому здоровому чоловіку, йому була приємна увага кралечок, а флірт із ними не вважав чимось забороненим. Але не більше. Тому події останніх днів стали для нього суцільним  жахіттям.

– То ти кажеш, що в тебе нічого не було із тією палкою  кобітою? – запитав Орест.

Він  очолював відділ кадрів на фірмі, де працював Макс, тому був у курсі всіх подій.  Тепер  в його голосі були дивні нотки, здавалося лише один натяк від друга і він хитро посміхнеться  із чоловічою солідарністю. Але Ярема витримав шельмуватий погляд навіть не моргнувши:

– Нічого серйозного. Так, вона робила досить відверті натяки, але  мені це до біса. У мене є Мира і я справді хотів цю посаду. Я гарував заради неї  останній рік, як раб на галерах. Це все підстава. Хтось повирізав і підігнав фото та відео так, щоб створити  потрібну картинку.

Орест  знизав плечима:

– Хто і для чого?

Максим хмикнув:

– А хто отримав посаду?

 Кум трохи примружив свої сірі очі:

– Ігор Гонта. Думаєш він?

– Не маю сумнівів. Амбітна  скотина, кар'єрист вищої проби. Зробить усе, щоб досягнути свого. – в голосі Максима була зневага.

– А з Юлькою розмовляв?

– Про що? Молода дівчина, яка захопилася  і не подумала про наслідки.

– Які проїхалися по тобі.

Ярема тільки махнув рукою і відкрив чергову пляшку пива. Орест посміхнувся і похитав головою: він завжди дивувався умінню Макса залишатися на плаву та  знаходити вихід із найскладніших  ситуацій. Навіть  тепер  той не був схожий на безробітного невдаху, який втратив все, а скоріше на чоловіка, який виношує нові грандіозні  плани.

Орест зручніше вмостив своє дебеле тіло на диванчику і поцікавився:

– А що там із Мирославою?

 Макс спохмурнів, а в темних очах промайнув гнів:

– Я очікував, що вона принаймні вислухає мене. Так, я  не ангел, але тут моєї вини немає. Могла не вірити, але так підставляти  мене перед вищим керівництвом – це вже занадто.

Орест подумав про перець,  який сипонула Мирослава в труси куму і його аж перетрусило. Глянув співчутливо:

– Сильно пекло?

Ярема зітхнув.

– Краще тобі не знати.

– Не переживай, може ще помиритеся.

– Ні. Виключено. Я на таке не заслужив. – голос Макса звучав твердо. – Не хочу більше про це говорити. Нехай забирає все, бо я її справді кохав. Мені потрібен  тільки Сеня.

Коли Орест пішов, то Максим, ще довго не міг заснути.  Не сказати, що він сильно  побивався за втраченою роботою, але згадувати ту ганьбу, було вкрай неприємно. Подвійна підстава відчутно вдарила по гордості та матеріальному становищі чоловіка. Генеральний очільник і власник  фірми, фанатично сповідував сімейні цінності, 30 років перебував у шлюбі, мав купу дітей та  внуків, чиї фотографії показував всім і на кожному кроці. Так що відео та  фотосесія Максима,  справили на нього незабутнє враження. Та якби дружина, хоч на секунду підтримала його, Макс спробував би захистити й відбілити свою репутацію. Але те, що   відбувалося на нараді із легкої подачі Мирослави, чоловік навіть не хотів згадувати.

Після свого феєричного виступу, Максим не став чекати моменту принизливого звільнення і  сам написав заяву. Але було дуже неприємно, що  на фірмі його ніхто не намагався спинити, дати час все обміркувати. Навіть не прагнули  розібратися, що сталося, а просто мовчки  підписали все  зі швидкістю, яка вражала. Без будь-якого відробітку чи додаткових умов. Стільки років бездоганної репутації, праці від якої можна стати моральним і фізичним імпотентом, а потім тебе викидають на смітник, як непотріб. Чіпляло.  Максим розумів, що більше не хоче працювати на когось.  

Юлька взагалі удавала, що мова не про неї й обійшлася попередженням від нового керівника – Гонти. Ось тобі відразу ще одне  підтвердження, того, хто головний організатор спектаклю під назвою: «Моральне падіння Максима Яреми»

Але це все дрібниці. До гострої оскоми, до глибокого ниття кісток, Максу боліло ставлення Мирослави.  Йому досі не вкладалося в голові, навіщо  було влаштовувати всю цю виставу? Так може вчинити лише ворог, а не любляча дружина.  Чоловік зітхнув, і вирішив зателефонувати до Мири  в черговій спробі розбудити її совість. Але жінка не відповідала. Від однієї картини, як вона  розважається десь у нічному клубі із подругами та новим залицяльником,  Ярема аж заскреготав зубами. Не дивно, що так сьогодні із ним розмовляла. Точно вже когось знайшла і хоче швидше відкараскатися. І байдуже, що тільки кілька днів  пройшло, вона може – як медом намазана для чоловіків.  Відьма. Максим перестав даремно телефонувати, а вирішив написати у повідомленні все що наболіло на душі.  Якраз після пива прокинулося натхнення. Але «відьма» була вже поза зоною.