2

Артем

— Бро! — Артем байдуже глянув на Іллю, що сидів навпроти. — Ну ж бо, бро! Темчику, я тебе благаю, виручи! Один-єдиний раз! Сходи замість мене. Мар’яна мене вб’є, якщо я зустріну Новий рік не з нею!

— Вона тебе вб’є в будь-якому випадку, — сухо відказав Артем. — Щойно дізнається, що ти знову не відмовився від легких грошей і підробляєш «хлопцем напрокат».

— Звучить так, ніби я роблю щось погане. Але, бро, я всього лише допомагаю самотнім панянкам. З’являюся перед їхніми друзями, родичами чи колегами в ролі хлопця — і всі щасливі. Можна сказати, я майже філантроп.

Після слів про філантропа у бік Іллі полетіла подушка.

— Ти ідіот, а не філантроп! Філантропи займаються благодійністю, а ти дереш гроші за свої послуги.

— Та байдуже! Просто допоможи мені!

— Я ж сказав — відчепися. Витрачати час на якусь невідому дівчину в Новий рік не збираюся.

— Бро, подумай, як слід. Це твій шанс.

— Який, до біса, шанс?

— Просто двері відчинила твоя мама, — невинно почав Ілля, — і я попросив не тиснути на тебе. Сказав, що ти не можеш піти до Мирошниченків знайомитися з їхньою донькою, бо в тебе вже є дівчина.

— Що?!

— Ще додав, що ти, як зразковий син, не хотів їх засмучувати й тому нічого не казав.

— Ти… — далі пішла добірна лайка, — яка ще дівчина?!

— Дуже навіть симпатична, — Ілля показав йому фото.

Симпатична. І водночас підозріло знайома. Ніби він уже десь бачив це обличчя, але де саме — ніяк не згадував. Та наступні слова Іллі миттєво витіснили цю думку.

— Твої батьки не обурювалися, коли побачили її.

— Та ну?!

— Ага. Твоя мама відповіла: «Добре. Дякую, що повідомив. Сам Артем нам би ніколи сам не розповів».