1

Леся

— Танюню, допоможи мені! —  Леся майже схлипувала від розпачу. — Без твоїх геніальних ідей мені кінець!

— Невже? А хто нещодавно казав, що мої геніальні ідеї нічим добрим не закінчуються?

— Я була не права. Пробач. Ну давай щось придумаємо, будь ласочка!

Подруга показала Лесі жестом, що все окей. А хитрий погляд дівчини казав про те, що наступний план вже зародився в її голові.

— Твої батьки — міцні горішки. Повторне перевдягання не прокатить. Варіанти «налякай його фактами зі своєї біографії» і «будь максимально негарною» ми вже використали. Цього разу треба мислити ширше й придумати гарантований варіант.

Ну так. Леся вже не раз погоджувалася на побачення за наполяганням батьків, і їхні з Танею плани з позбавлення нав’язаних кавалерів були, м’яко кажучи, сумнівні. Якщо одного з них їй вдалося відлякати випадковими й неправдивими фактами, то другий виявився непробивним.

Леся прийшла на побачення без макіяжу, з жахливим пучком на голові та в такому вбранні, що й ворогу не побажаєш. Для повної картини Таня ще й домалювала їй кілька прищів. І хто б міг подумати, що «природна краса» дівчини йому сподобається настільки, що він запросить її на друге побачення?

Однак саме для таких випадків у них був заготовлений коронний козир: Леся приходить на зустріч, її «випадково» бачить Таня і починає кидати неоднозначні фрази. Щось у стилі: вона не очікувала, що дівчина так із нею вчинить, що вона просто грається з її почуттями.

Як ви розумієте, природність — ще пів біди. А от сексуальну орієнтацію партнера не замаскує жоден BB-крем.

Так вони й попрощалися з черговим кандидатом на роль її хлопця.

От тільки… батьки й не думали здаватися. Вони вперто намагалися знову відправити Лесю на побачення — тепер уже з сином маминої подруги. За їхніми словами, він був неймовірно розумним і просто золотим хлопцем. Найгірше ж те, що цю саму подругу з родиною планували запросити до них на святкування Нового року. Тож вони з Танею гарячково вигадували нову стратегію.

— Як думаєш, який найдієвіший спосіб? – загадково спитала подруга.

— Вивчити його вподобання і діяти точно навпаки? — несміливо припустила Леся.

Вона похитала вказівним пальцем у неї перед носом.

— Ні, Лесю. Найдієвіший спосіб — представити їм твого хлопця.

Хлопця? Вона правильно почула? Він що, з повітря візьметься? І чому Леся про це вперше чула?

— Мого хлопця? — перепитала вона в надії, що це були лише слухові галюцинації.

Надія розбилася миттєво. Таня з усмішкою швидко закивала головою.

— Хлопця. Не обов’язково шукати справжнього, достатньо представити батькам фейкового хлопця, — усе так само усміхаючись, повідомила вона. — Не назавжди, але на певний час вони відстануть від тебе.

Фейковий хлопець? Звучало сумнівно. Гаразд, познайомить Леся його з батьками, але що далі? Вони почнуть розпитувати про нього, захочуть зустрітися ще раз… і що тоді?! Сказати, що вона розійшлася з ним? Батьки за кілька днів знайдуть нового кандидата.

До всього цього постало ще одне, не менш важливе завдання — знайти фейкового хлопця. А такі, між іншим, на дорозі не валяються, і однозначно доведеться діставати свої накопичення та оплачувати його послуги.

Вона знову подивилася на подругу. Та ніколи б не почала розмову про несправжнього хлопця, якби в неї не було ідеї.

— У тебе є хтось на прикметі?

— Думаєш у правильному напрямку, — Таня клацнула пальцями.

Вона схопила телефон, кинутий на ліжко, і, не вагаючись, заходилася щось шукати.

— Є в мене один знайомий. Ілля. За певну суму він легко зіграє роль твого хлопця.

За мить Таня вже показувала їй фото з доволі симпатичним, підтягнутим хлопцем у стильних окулярах, у синіх джинсах і сорочці.

Цікавий екземпляр. Але зовсім не в її смаку. Про що вона поспішила повідомити подрузі.

— Звичайний хлопець, — з нерозумінням хмикнула Таня. — А ти думала, тобі на допомогу примчить Аполлон? Тобі ж не жити з ним. Лише раз зіграти роль перед батьками.

— Правильно. А тепер давай складемо два плюс два. Як я маю зображати закохану пару й грати в романтику, якщо він мені навіть не подобається? Батьки розкусять нас за хвилину.

— Ти ж просила мене щось придумати! Я придумала. Не хочеш ризикувати — чекай Нового року і знайомства з тим хлопцем.

Леся гепнулася на ліжко й почала безпорадно смикати ногами. Вибір і справді невеликий. Якщо вона хоче провести канікули спокійно — доведеться згрести весь можливий акторський потенціал. Та хай йому грець! Не в її смаку — то й що? Коли мова заходить про почуття, серце не питає про вподобання. Вона просто скаже батькам, що він їй сподобався як людина.

Геніально ж у своїй простоті!

— Ну добре-е… Дзвони Іллі. Зробимо виставу післязавтра. Я скажу мамі, щоб не намагалася зводити мене з тим хлопцем. Може, вони й гостей передумають кликати.

Але після дзвінка й розмови з Іллею подруга виглядала дивно збентеженою. Вона вже хвилину мовчки втуплювалася в телефон, потім переводила погляд на Лесю — і знову на екран. Не витримавши, Леся запитала, що сталося.

— Можна… я заберу цього хлопця собі? — пошепки мовила Таня.

Це запитання насторожило. Швидко щось прикинувши в голові, Леся вихопила телефон із Таниних рук. Подруга спробувала його відібрати, але було запізно — фото вже було перед очима.

— Це хто?

— Він у твоєму смаку, так? — Таня важко зітхнула, ніби відповідь знала наперед. — Ілля сказав, що не зможе прийти, і замість нього буде друг. А потім надіслав фото. Красивий же?

— Ага. Красивий, — Леся придивилася уважніше, насупила брови й нарешті озвалася: — Чому він мені здається таким знайомим?

— Знайомим? Скажеш теж! – різко обірвала її спроби щось пригадати Таня. – Та де ти могла його бачити?

— І справді, де? —  вона напружено копирсалася в пам’яті, бо була майже певна: це обличчя вона вже десь бачила.

— Просто він красивий. Нагадує актора.