Розділ 10: Коаліція відкинутих

Поки Аліна намагалася звикнути до сніданків без дедлайнів, на іншому кінці міста, у стерильно-білому офісі клініки «Діамантова усмішка», назрівала буря. Артем сидів у своєму кріслі, розглядаючи рентгенівський знімок, на якому замість зубів йому ввижалася іронічна посмішка Назара.

​Раптом двері відчинилися, і в кабінет влетіла Мар’яна. Вона виглядала так, ніби щось щойно вибухнуло, і цим «чимось» був її план повернення Назара.

​— Ви Артем? Стоматолог? — вона кинула свою брендову сумку на стіл поруч із бормашиною.

— Так... а ви записані? — Артем автоматично поправив маску.

— Я не пацієнтка. Я — ваше рішення проблеми. Нас обох принизили, і я не звикла залишати такі речі без відповіді.

​Через десять хвилин до них приєднався Олег. Він приніс із собою запах дорогого парфуму та атмосферу людини, яка готова купити весь цей кабінет разом із кріслами, аби тільки поставити Назара на місце.

​— Отже, що ми маємо? — Олег сперся на стіл. — Програміст-анархіст і дівчинка з калькулятором замість серця. Вони грають у кохання, але ми знаємо, що Назар — це порохова бочка. Нам просто треба піднести сірник.

​— Я вже намагалася, — фиркнула Мар’яна. — Назар не реагує на прямі погрози. Але Аліна... вона боїться хаосу. Якщо ми доведемо їй, що його «робота» — це не просто блокчейн, а щось небезпечне або незаконне, вона втече швидше, ніж видалить файл.

​Артем нарешті подав голос:

— У мого кузена є зв’язки в податковій. А ще я знаю, що Аліна готує великий запуск для свого YouTube-каналу про фінансову грамотність. Якщо в цей момент станеться скандал із «тіньовими доходами» її хлопця...

​— Геніально, — усміхнувся Олег. — Знищимо її репутацію — і вона сама прийде до мене за захистом. А Назар повернеться до тебе, Мар’яно, бо більше нікому не буде потрібен.

​Аліна стояла посеред вітальні Назара, тримаючи в руках рожеві пухнасті капці. Це був її перший «внесок» у його мінімалізм.

​— Назаре, я не можу ходити босоніж по твоїй ідеальній підлозі, — заявила вона. — Це порушує мою внутрішню терморегуляцію.

​Назар, не відриваючись від моніторів, посміхнувся:

— Статус системи: виявлено сторонній об’єкт типу «пухнаста загроза». Дозвіл на перебування підтверджено.

​Він розвернувся в кріслі та притягнув її до себе.

— Як пройшов запис для твого каналу? Твої підписники готові до лекції про те, чому не варто купувати чебуреки на першому побаченні?

​— Дуже смішно, — Аліна обхопила його за шию. — Насправді, я готую спецвипуск про «Фінанси в стосунках». І, чесно кажучи, я збираюся використати твій приклад як... ну, як приклад того, що іноді відсутність плану — це теж стратегія.

​— Ого. Це офіційне визнання моєї правоти? Треба роздрукувати це в трьох примірниках і завірити у нотаріуса.

​Але ідилію перервав дзвінок. Це була Юля. Її голос у слухавці звучав так, ніби вона щойно пробігла марафон.

​— Аліно! Вимкни сповіщення і не заходь у мережу!

— Що сталося? Юлю, не лякай мене.

— Хтось злив у мережу дані про твої «фіктивні послуги». І там не тільки про Назара. Там якісь дивні транзакції, криптовалютні гаманці, пов’язані з твоїм іменем... Аліно, кажуть, що твій канал — це прикриття для відмивання грошей!

​Аліна відчула, як підлога йде з-під ніг. Вона подивилася на Назара. Той уже швидко щось друкував на клавіатурі, його обличчя стало кам'яним.

​— Це злам, — коротко кинув він. — І це зроблено професійно. Хтось намагається «підставити» нас обох через твій бренд.

​— Олег? Мар’яна? — прошепотіла Аліна.

— Схоже на їхній почерк. Але вони недооцінили одну річ.

— Яку?

— Що в цьому хаосі я почуваюся як риба у воді. Аліно, твій план на сьогодні скасовується. Ми переходимо в режим контрнаступу.

​Він повернув до неї один із моніторів.

— Ти казала, що хочеш «прозорості»? Зараз ми покажемо світу таку прозорість, що Артему захочеться закритися у своєму кабінеті й ніколи не виходити.