Мій настрій: осінь
Те, що відчуваю
Ненависть
Не дай їй тебе поглинути.
Вона затьмарить розум,
Згасить сонце твого серця.
І подарує те, що має
ПОРОЖНЕЧУ.
Перетворить на вуглинку
Лишень за одну хвилинку.
Страх
Стій! Зупинись, благаю!
Там невідомо що попереду:
Рішення, висновки, дії.
А так просто відступити й сховатися
Хай буде те, що має.
Як ще тебе змусити
Мене почути, я лишень застерігаю.
А ти маєш зупинитися і все обміркувати
Юпітере, ти сердишся, коли не правий.
***
Щастя, зупинись хоч на мить,
Щоб тебе було можна запам'ятати.
У своє серце, в глибини пам'яті закарбувати.
Закупорити в пляшку, пронести крізь роки…
Хоч фото зробити, ти не смійся, скажи
Як запросити тебе, підкажи?
Щоб без вина сп'янівши,
Полюбити весь світ,
Самому треба відчути і зупинись на мить.
***
Сумніви, як павучки маленькі,
З'являються дрібні, ростуть - величенькі.
Старанно сплітають своє павутиння,
Перетворюють на ляльку твоє сумління.
Вприскують отруту - зволікання.
Не шкодують часу на зітхання.
Час іде, а ти, наче, не в своїй мисці
І все на тому ж місці
Сумніваєшся в усьому
І гризуть тебе питання:
Кому вірити? що робити? що, врешті, з'їсти?
Який стілець мій? Куди мені сісти?
Не треба їх запускати
Сумніви треба перевіряти.
Не давати місце їм у своєму серці
Бачити посмішку, зокрема в люстерці.
Відредаговано: 28.05.2022
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
