Мій настрій: осінь
Вода Дніпра
***
Вода Дніпра, втомившись від людей,
Хоче втекти, але ж нікуди...
Вона і так майже зникла, потонувши у смітті.
Сіра зміюка наївшись, гріється на камені,
Утворюючи своїм тілом літеру,
Якоїсь незнаної мови.
Хоч зазвичай вона пише цілі промови.
Було б кому їх озвучити,
Було б кому зрозуміти.
Але зараз вона нерухома і мовчазна,
Бо з’їла смачну рибину
І колише-заколисує її в своїм тілі
Неначе дитину.
Обігріта, нагодована, ледача –
Навіщо щось шукати,
Навіщо щось писати,
Коли навіть величний Дніпро
В береги свої, наче в грати затятий,
Неможе нічого вдіяти
І несила йому пручатись.
Коли люди – його діти,
Ним же вигодовані,
Нищать, вбивають його і себе завзято.
Відредаговано: 28.05.2022
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
