Творчість

***

Настав той час...

Прийшла зима і випав білий сніг

Із безвісті дня з’явилися вірші,

Переступили мій поріг...

А я неначе зрадниця очей не можу підвести.

Вони ж мені: «Впусти! Впусти!»

Незвані гості, як же вас впустити,

Ви ж не дасте спокійно жити?

Хоч для душі моєї тільки того й треба – 

Вірші, вірші й шматочок неба.

Впущу. Та тільки ж ви не йдіть,

Живіть в моїй душі, живіть.

Як довго, довго я на вас чекала...

Дивно, на дворі зима, а в душі моїй весна,

Свою пісню заспівала.

Коли ви зі мною, в житті трапляються дива,

З вами чаклункою стаю я сама.

Лиш з вами стаю я собою,

Ще й щасливішою в двоє чи в троє.

***

Відвідуйте поезії сади,

Бо в них цілющі ліки від біди.

Розрада в них і радість, і політ,

Скуштуйте поетами вирощений плід.

Вони ночами зорі рахували 

Своє серце краяли і знов зшивали.

У кожній літері, у кожнім слові

Залишили краплиночки любові.

Гуляйте по тих незвіданих садах,

У танку кружляйте по римах і думках.

Для вас були ці створені дари.

Відчуйте їх, прийміть, дарунки для душі.

***

Вірші моєї душі,

Ще не обрали одежу слів,

Поки вони ховаються

Під образи з моїх снів.

Але слово за слово

Й народиться світ

В якому є щастя

В якому є зліт.

***

Вірші – зірки з нічного неба,

Що нишком зібрані

В прочинене вікно.

Тремтливе сяйво думки,

За день назбирані події

До кави додаються з цукром.

Молодий місяць шукає

Себе в моїх очах,

Слухаю говірку тишу,

Мандрую по інших світах.

Годину, а чи хвилинку

Гуляю по них навмання,

Закриваю сторінку

Бурхливого дня.

Сортую дії,

Підводжу підсумки...

Нові враження,

Втрати, здобутки,

Все це розчиняється у каві 

Тоне в молоці та цукрі...