***
У сутінках душі
Криваве лезо совісті
Лоскоче серце...
Навіщо ми говоримо
Образливі слова?
Роблячи зі слів
Прилади для катування,
Змагаємось у вправності
Хто кому принесе
Більші страждання...
Та все ж страшніш мовчання,
Що затаївшись,
Ніж встромляє в спину –
Гину?
Е, ні! Зніму з Тебе провину.
Я посміхаюсь. Каюсь. Зловтішаюсь?
Теж ні!
Я чесною з собою намагаюсь бути,
Щоб серце своє чітко чути...
***
Не треба шукати слів,
Вони самі прийдуть,
Коли стануть потрібні...
Хтось мовчить,
Бо мовчання цінне,
А для когось мрія
Кожного слова
Бути почутим
безмірна.
А ось зрозуміти...
Чи немає бажання,
А, може, бракує часу.
Але ж навіть мить стає
безцінна,
Коли йдеться
Про людське життя
І треба прийняти
Рішення вірне
І не спишеш все
на забуття.
Чи все ж треба шукати слова?
Відредаговано: 28.05.2022