Розділ 28

Повертаючись додому, Кіра раптом сказала:

— Стій.

Максим загальмував.

— Що сталося?

— Ми забули про головне.

— Про що?

— Батьки.

Максим подивився на неї.

— Точно.

— Вони ж досі думають, що ми розійшлися.

— Ну, ми й розійшлися.

— А тепер?

— А тепер зійшлися.

— І як ми їм це пояснимо?

Максим замислився.

— Скажемо правду.

— Яку саме?

— Що після того, як ми розійшлися, зрозуміли, що сумуємо одне за одним.

Кіра задумалася.

— Звучить нормально.

— Навіть романтично.

— Не звикай.

— Уже пізно.

Коли вони приїхали, біля будинку стояли обидві машини батьків.

Кіра застогнала.

— Вони всі тут.

— Може, втечемо?

— Пізно.

Вони зайшли до будинку.

Усі сиділи за столом.

Мама Кіри одразу подивилася на них.

— А ви звідки разом?

Кіра відкрила рот.

Максим відповів першим:

— Ми були на побаченні.

Тиша.

Кіра закрила очі рукою.

— Максим...

— Що?

Її мама повільно підняла брови.

— На побаченні?

— Так.

— Але ви ж розійшлися.

— Так.

— І тепер знову разом?

— Так.

Батько Максима засміявся.

— Я нічого не розумію.

— Ми теж, — чесно сказала Кіра.

Її мама встала.

— Тобто ви нарешті зрозуміли, що кохаєте одне одного?

Кіра й Максим переглянулися.

Це слово прозвучало занадто голосно.

Кіра почервоніла.

Максим усміхнувся.

— Ми поки просто пробуємо.

— Ага, — протягнула її мама. — «Просто пробуємо».

Після вечері Кіра вийшла на балкон.

Максим пішов за нею.

— Твоя мама все зрозуміла.

— Моя теж.

— Ми жахливі актори.

— Зате хороші брехуни.

Кіра подивилася на нього.

— Я не хочу більше брехати.

— Я теж.

— Тоді...

Вона не договорила.

Максим підійшов ближче.

— Тоді будемо чесними.

— І що ти скажеш?

Він усміхнувся.

— Що хочу тебе поцілувати.

Кіра завмерла.

— А якщо я скажу «ні»?

— Тоді я просто стоятиму тут і робитиму вигляд, що це не було найганебнішим моментом у моєму житті.

Вона засміялася.

— Ти дурний.

— Знаю.

Кіра зробила крок ближче.

— Можеш.

Максим обережно нахилився.

Їхній перший поцілунок був коротким і трохи незграбним.

Коли вони відсторонилися, Кіра усміхнулася.

— І це все?

— А що ти хотіла?

— Не знаю.

— Я теж.

Вони обоє засміялися.

А з кухні раптом почувся голос її мами:

— Я ВСЕ БАЧИЛА!

Кіра заплющила очі.

— Я переїжджаю.

Максим засміявся.

— Я з тобою.

— Тільки без гусей.

— Не обіцяю.

— Максим!

І цього разу вони сміялися обоє.

Бо нарешті їм більше не треба було грати закоханих.

Вони просто ними стали.

[ 28 августа 2026 г. 19:26 ] Ірина: Розділ 32. Весь будинок уже знає