Розділ 27

Наступного ранку Кіра прокинулася від повідомлення.

Максим: «Доброго ранку. Це тепер обов'язково писати одне одному?»

Вона усміхнулася й відповіла:

«Не знаю. Ми ж тільки вчора почали.»

Відповідь прийшла майже одразу.

«Тоді я тренуюся.»

«У тебе погано виходить.»

«Дякую за підтримку.»

Кіра засміялася.

Через хвилину прийшло ще одне:

«Я заїду за тобою о десятій.»

«Куди?»

«Не знаю.»

«Ти запросив мене й не знаєш куди?»

«Я імпровізую.»

«Це страшно.»

«Зате романтично.»

«Не впевнена.»

«Одягайся.»

Кіра поклала телефон.

— Божевільний.

Але усмішка з її обличчя так і не зникла.

О десятій Максим справді стояв біля її будинку.

Кіра вийшла.

— Ну?

— Що «ну»?

— Куди їдемо?

— Побачиш.

— Я не люблю сюрпризи.

— Неправда.

— Правда.

— Тоді чому вчора погодилася?

— Бо була дурна.

— Пізно. Я вже закохався в цю твою дурість.

Кіра зупинилася.

Максим теж.

— Що?

Він зрозумів, що сказав.

— Я...

— Ти сказав «закохався».

— Так.

— Просто так?

— Ні.

Кіра почервоніла.

— Їдемо.

— Куди?

— Куди завгодно. Тільки більше нічого не говори.

Максим усміхнувся.

— Як скажеш.

Він привіз її до невеликого заміського будинку біля річки.

— Ти серйозно?

— Так.

— І що ми тут робитимемо?

— Пікнік.

Кіра подивилася на кошик.

— Ти сам це все приготував?

— Частину.

— А іншу?

— Купив.

— Я так і знала.

Вони розклали плед.

Кіра дістала бутерброди.

— Максим.

— Що?

— Вони квадратні.

— І?

— Бутерброди мають бути трикутними.

— Хто це сказав?

— Я.

— Тоді наступного разу будуть трикутними.

— Наступного разу?

Максим усміхнувся.

— Якщо ти захочеш.

Кіра подивилася на нього.

— Захочу.

Після обіду вони пішли до річки.

Кіра зняла взуття й сіла на траву.

Максим сів поруч.

— Знаєш, що дивно?

— Що?

— Раніше ми вигадували приводи бути разом.

— А тепер?

— А тепер їх не потрібно вигадувати.

Кіра подивилася на нього.

— Тобі не страшно?

— Дуже.

— Мені теж.

— Але я хочу спробувати.

Вона кивнула.

— Я теж.

Максим простягнув руку.

— Тоді без правил?

Кіра вклала свою долоню в його.

— Без правил.

Вони сиділи мовчки.

А потім Кіра раптом сказала:

— Тільки одне правило все-таки буде.

— Яке?

— Не купуй мені більше гусей.

Максим розсміявся.

— Не можу обіцяти.

— Максим!

— У мене вже є план.

— Який?

— Дуже великий гусак.

Кіра штовхнула його в плече.