Розділ 13

- Мені нічого про Дубініна не подобається.

Підбираюся, відмахуюся з удаваною байдужістю. Але міцніше стискаю лопатку, чекаючи розповіді. 

Тремтіння проходить тілом, застрягаючи в хребті.

- Офіційно не одружений, - Юра вимовляє повільно. Ніби зчитує, чи не завдає болю розповіддю. - Він нещодавно переїхав. На новому місці - про його дружину чи доньку нічого не чули. Живе один. Періодично мотається за кордон на вихідні.

- Хм, - вбираю в себе ці факти, збираючи цілісну картину. 

- Компанія, як же, "КлінХім"...

- Хіміки? "ХімКлін"? 

- Так. На Дубініна вони вийшли самі. Того дня були ще зустрічі, які Дубінін пересунув через затримку з хіміками. 

- Пересунув заздалегідь? Чи потім?

- В останній момент.

Юра киває, підтверджуючи найнеможливіші здогадки. Це все - випадковість. Звичайна, нестерпна випадковість.

Статистично нульова ймовірність зіткнення, яка з нами трапилася. 

Виходить, Дубінін не для доступу до Кіра до мене поліз?

Ні. Він зустрів удень маму з малюком. Після - мене. І шанс притиснути мене з'явився швидше, ніж він би сам придумав. 

Я тру ключицю. Під шкірою коле від хвилювання. 

Дубінін приїхав по роботі. Дізнався, що в мене є дитина. Зустрів мене. І вирішив скористатися цією можливістю.

Тоді є шанс, що все закінчиться швидко? Ну, у нього були надії на щось інше. Без мого сина міг усе вирішити, раз не шукав його.

Тож...

Є хороший шанс, що все налагодиться.

- Досить, - насуплююся, добираючи слова. - Різноманітні факти.

- Що зміг, Маш. Через знайомих кинув клич. Що розповіли уривками, те й передаю. 

- Я не з претензією! Ти що. Я дуже вдячна, Юро, за допомогу. Просто це зліпити треба. Але, начебто, не все так страшно?

- Це не все.

Я підбираюся. Юра вичікував, коли я першу хвилю розгубленості переживала. Киваю.

- Особливо ніхто не знає ні про якусь Наташу, ні про Лялю. Про пошук донорів теж, - я хмурюся. Я ж правильно імена запам'ятала? - Але це ті, хто з Дубініним не особливо спілкуються. У найближче оточення я не ліз. Поки що. Ти просила не палитися.

- Так. 

- Але ось про консультації у лікарів ті знають. Приїжджав один просто в офіс, коли був аврал. 

- У Сави таки з'явився офіс?

- Він подовгу в Соколовського працює. Я про нього поки що не пробив...

- І не треба. Я знаю Пашу.

Один із найкращих друзів Дубініна. Найближчий, якщо нічого не змінилося. 

З милими синами. І дуже приємною дружиною. Мені подобалося з Вікою спілкуватися. Але після розлучення я обірвала всі зв'язки. 

- Так от. Приїжджав якийсь, - продовжує. - Усім пліткарям, звичайно, цікаво стало. Прізвище запам'ятали. Загалом, до гематолога зверталися. Судячи з усього, не тільки до цього. Просто цей засвітився.

- Гематолог?

- Захворювання крові.

- О.

Я киваю. Значить, хтось у Сави хворіє. Найімовірніше, та сама Ляля. Чимось пов'язаним із кров'ю.

Але тоді навіщо донор. Крові? Так подібного вистачає. Навіть рідкісної четвертої групи зараз вдосталь.

Я знаю, я сама кілька разів здавала до вагітності. Це не така проблема...

- І фінал. Ти говорила, що Кирило в лікарні був. Я туди сам з'їздив. Розпитав. Дубінін потім заходив усередину. Крутився там. Чого хотів - незрозуміло.

А мені зрозуміло. 

Він теж любить інформацію збирати. Міг спробувати поговорити з кимось, дізнатися більше про Кирила. Вік там.

Або отримати залишки крові?

Не впевнена, що такого б для донора вистачило. Але для тесту ДНК...

Можливо.

Юра має рацію. Така інформація мені зовсім не подобається. Точніше те, до чого вона веде. 

- Нічого з цього я не зможу підтвердити, - Юра хмуриться. - За фактом. Плітки. І трохи перевищення повноважень. 

- Про поїздки за кордон?

- Так. Ти знаєш, у мене є друзі в різних структурах, але...

- Ніхто не буде своєю роботою ризикувати, звісно. 

Юра розробляє програмні забезпечення. Коли ми познайомилися, він тільки почав відходити від бізнесу діда.

Тому й поводився, як байдужий мажор. Йому справді було байдуже на виробництво. 

Куди сильніше Юру цікавило програмування. І кібербезпека. 

І якщо вчорашньому роздовбаю ніхто б не довірив, то сім'янину з дитиною довіри більше. Чисто інстинктивно.

Не знаю, як Юра пройшов усі перевірки, не залучаючи мене. Але знаю, що свого домігся. Не світового визнання, але друзів серед чиновників завів.