Розділ 8.1

Я завмираю, пильно вдивляючись на Саву. Що він зробить? Як відреагує на цей випад?

Різко підводить на мене погляд. Криво усміхається, так, що мені стає моторошно.

Чорт забирай, ніяково.

Дубінін тільки смикає. Підбиває. Я ж кинулася у відкрите протистояння. По минулому вдарила.

Досить жорстоко. І лицемірно. Топчуся по тому, що для мене колись було найважливішим.

Попри все. Те, що чоловік виявився виродком. Те, як ми розлучилися. На рану в грудях, що вічно пульсує.

Я все одно ж... Я була щаслива в моменті. Три роки шлюбу, рік стосунків до цього... Я була щаслива. Насолоджувалася кожною миттю. Тонула в любові до цього чоловіка.

Мені подобалося, як він цілував мої плечі. Любила його запах. Колючу щетину, міцні обійми. Погляд.

Колись я любила в цьому чоловікові все. І нехай зараз ненавиджу...

Намагаючись зачепити Саву, я ніби сама себе ображаю. За свій же вибір.

Він мудак. Чудовисько, яке послало мене на аборт із нашою дитиною. Зрадник. Зрадник. Але при цьому...

При розлученні він ніколи не ображав мене. Просто заявив, що не хоче бути зі мною. Розлюбив. І дітей від мене більше не хоче.

Сволота ж. Але не ображав. І не заявляв, що шлюб був помилкою. І даремно він малолітку вибрав.

Бити я навчилася.

Віддачу приймати - поки що ні.

- Я можу робити правки? - різко переводжу тему. Притягую до себе документи. - Я вже бачу помилки. Ну й різниця...

- Так, - глухо відповідає Сава. - Роби що хочеш.

Повисає важка тиша. Гострими шипами тисне на плечі.

Здається, я змогла зачепити Саву. Одним натяком присікла його спроби далі говорити.

Але мені й не шкода. Сава мене жодного разу не шкодував. Ні під час розставання, ні коли через боса на мене тиснув.

Ковтаю будь-які сумніви. Нехай. Може, цього буде достатньо, щоб чоловік відстав від мене?

Я зосереджуюся на справах. П'ю принесений офіціанткою малиновий чай. Занадто солодкий.

Для себе підкреслюю друкарські помилки. Хоча граматика - не моя турбота, і тільки один варіант Дубінін вибере. Але це звичка.

Боже, так складно в правильному місці поставити кому?

Любов до цього прищепив мій батько. Він був викладачем кримінального права в університеті.

Жартував, що головний злочин - не знати елементарних правил і неуважність.

Він саджав мене малу до себе на коліна, перевіряючи роботи студентів. Ми разом читали, він креслив ручкою. Іноді навіть мені дозволяв!

Найтепліші та найяскравіші спогади з дитинства.

Я перечитую. Тягну час. Побоююся, що якщо закінчу швидко, то Сава ще щось придумає.

Або гірше - знову почне зі мною розмовляти.

- Усе, - видихаю, коли тягнути далі вже нікуди. - Я закінчила. Виділила відмінності.

- Твоя порада? - Сава відривається від телефона, повертає до мене свій погляд. - Яка краща?

- Усі нормальні. Але... Поруч із цією адресою, - стукаю пальцем по паперу. - Там поруч вічне будівництво. Дуже шумно. І звалища сміття, на яке адміністрація міста не реагує.

- Хм.

Чоловік недовірливо дивиться на мене, притягує до себе договір. Уважно вивчає, ніби там десь зазначені такі умови.

Я смикаю плечем. Не хоче? Нехай не вірить. Свій обов'язок я виконала - попередила. Рішення за чоловіком.

Це не жалість. А продумана стратегія. Замилити очі й відвернути увагу. А потім уже почати хибити.

Швидкий саботаж Дубінін відразу зрозуміє. А так нехай для початку зведе себе підозрами.

Розуміє ж, що я не буду працювати із задоволенням. Обов'язково щось викину, підставлю. Спробую відплатити за те, що він повернувся в моє життя.

Ось нехай спочатку з'їдає себе сумнівами.

Потім почне довіряти.

А після - розгрібає проблеми.

Я навіть голос професійної етики заткну. Це не робота. Це війна без причин.

Не розумію, на що взагалі розраховував Сава. Які в нього мотиви?

- Візьму до відома, - киває врешті-решт. - Дякую.

- Це все? - цікавлюся стримано. - Я можу йти?

- А як же рекомендації? Немає бажання переробити договір під кращі умови? Щось додати?

Сава знову усміхається. Коле поглядом. Здається, оговтався після мого удару. Далі продовжує діставати.

Акуратно довбати по моєму професіоналізму. А це зачіпає сильніше за особисте.

- Зазвичай, - ціджу невдоволено. - Орендодавці не дозволяють цього.

- Мені дозволять, - легко відмахується Сава. Підкреслює свою владу. - Тому зроби.

- Як скажеш. Тільки спочатку вибери. Немає сенсу змінювати кілька договорів. І... Зараз повернуся.