Розділ 5.1

Тепер я розумію, про що намагалася попередити Даша. Шкодую, що не послухала подругу.

Я глибоко зітхаю. З першої секунди зриватися на крик погана ідея. Але дуже хочеться.

Сава діє каталізатором. За секунду всередині все вибухає, пробиваючи гатку витримки.

Стискаю зуби так сильно, що ясна починають нити. Усе для того, щоб просто не влаштувати скандал на порожньому місці.

На Дубініна не подіє. Він реально дубина, якого нічим не проймеш.

А з генеральним я сама винна. Потрібно було ще вчора Ігорю пояснити всі обставини. Але я вирішила зробити це при зустрічі, якщо інші варіанти не спрацюють.

Бо я не люблю світити приватним життям. А тим більше настільки особистими проблемами.

Навіть причину нашого з Савою розлучення майже ніхто не знав. Я не збиралася на всіх вішати свої проблеми, сама впоралася.

І ось - моя самостійність б'є по мені важким молотком.

- Проходь, Мар'ям, - Ігор починає хмуритися.

- У нас зустріч призначена після обіду, - нагадую я, стримуючи зле дрижання. - Я думала, що ми зможемо поговорити особисто.

- Нічого. Думаю, за пів години договори від тебе не втечуть.

Начальник жартує, але погляд залишається серйозним. Натякає, що зараз сперечатися не найкращий варіант.

Сідаю в крісло біля Сави, закидаю ногу на ногу. Усередині мене розруха, але зовні намагаюся триматися.

- У нас конфлікт інтересів, - випалюю відразу.

- Я ж сказав, що з хіміками все обговорив, - відмахується генеральний. - Вони не проти. Згодні, що ти будеш працювати з їхнім інвестором. У справі "ХімКлін" ти будеш представляти їх, а в решті - як Савелій Веніамінович забажає.

- У цьому й проблема. Савелій Веніамінович, - випльовую з презирством. - Бажати щодо мене нічого не може.

Горло здавлює лещатами. Видирати з себе правду доводиться з м'ясом і кров'ю. З пекельним болем, який вогнем охоплює груди.

Я не люблю бути слабкою. Коли розлучилася - пообіцяла собі, що більше ніколи не плакатиму через Дубініна. І відчувати себе нікчемною теж.

А зараз доводиться оголювати рану перед усіма. Демонструвати й терпіти чужі погляди.

- Він мій колишній чоловік, - пояснюю повільно. - Не однопрізвищник. Розлучилися ми погано. Настільки погано, що я не бажала б із ним в одному місті перебувати.

- Він мене попередив, - приголомшує Ігор. - До твого приходу. Наскільки я зрозумів, ви обидва професіонали. І зможете працювати, а не плекати образи. Хіба ні, Мар'ям?

Я глитаю. Переживаю цей удар по професійній гордості.

Варто було передбачити, що Сава зробить крок першим. Щоб бути у виграшному становищі.

- Ні, - погоджуюся, хоча це нелегко. - Не зможу. Якщо вам потрібні деталі, то Савелій Веніамінович відправив мене на аборт. Після того як кілька років планував зі мною дитину.

- Але...

- Виявилося, що дитина від коханки йому краща. У мене фантомний токсикоз починається щоразу, коли його бачу. Боюся, що в роботі з Дубініним - я йому весь бізнес угроблю. І буду задоволена.

Краєм ока я помічаю, як смикається Сава. Не очікував, що я розповім усю історію?

Я сама не очікувала. Але випалюю напрочуд легко. Бо краще так. Бути слабкою зараз.

Чим помирати від слабкості всі зустрічі.

- Вибачте, але професіоналізм щодо Савелія Веніаміновича в мене не працює. Як у нього не працює порядність у мій бік.

Я повільно підводжуся. Контролюю всі свої рухи, щоб не показати того, як мене розчавила ця розмова.

Прямую до дверей. Мене ніхто не зупиняє. У кабінеті запановує важка тиша.

- Маш...

Подруга гукає, але я не слухаю. Несуся до вбиральні, ховаюся від усіх. Відкриваю кран із крижаною водою, опускаю долоні під потік.

Шкіру пощипує від холоду. Повільно проникає всередину, заморожуючи всі емоції.

Сподіваюся, що цей спіч не був даремним. Ігор - сімейна людина. І дітей він дуже любить, я знаю.

Для нього мої доводи мають бути суттєвими. Достатніми, щоб призначити іншого фахівця.

Я розглядаю себе у відображенні. Підбадьорливо посміхаюся, але губи тремтять. Серветкою протираю обличчя, прибираючи туш під очима, що обсипалася.

- Маш, - подруга чекає на мене в коридорі. - Там тебе генеральний назад кличе.

- Один?

- Так. Його гість пішов.

- Чудово. Дякую!

За секунду всередині все перевертається. Повертається в баланс. Дубінін пішов - це хороший знак.

Значить, усе вирішилося. Я готова дифірамби співати від надії, що все закінчилося. Усередині розгорається надія. Величезною вібруючою кулею.

Яка тут же вибухає, варто увійти в кабінет. Погляд Ігоря - важкий, такий, що не обіцяє нічого доброго.