Розділ 4

Здається, що золото плавиться під поглядом Сави. Обпікає шкіру, щільніше обхоплює, здавлюючи.

Хочеться зірвати обручку, щоб послабити тиск. Позбутися неприємного свербіння. Але я тримаюся. Не вистачало ще більше давати приводів для розмов.

- Не хотіла возитися з документами, - повторюю відповідь. - У чому проблема?

- Та ні в чому, - Сава знизує плечима, посміхається куточком губ. - Просто цікаво.

- Краще б ти спрямував свій інтерес в іншому напрямку.

Огризаюся, домагаючись бажаного. Тиші. Майже приємно, якби повітря не тріщало від енергетики Дубініна.

Атмосфера наелектризована, ось-ось по шкірі вдарить. Я намагаюся читати, але думки розпливаються.

Яка йому взагалі різниця? Вийшла заміж і вийшла. Не вийшла. Але увагу звернув. Сава завжди деталі помічав.

Чи я все життя повинна була одна провести?

Мудак.

- Не здивований, - через хвилину продовжує Сава. - Що заміж вискочила.

- Чому ж? - не стримуюся, запитую.

- Ти завжди була розумненькою дівчинкою.

- Наявність чоловіка ніяк не впливає на інтелектуальні здібності, - проговорюю, перегортаючи контракт. Текст пливе. - Хоча, від чоловіка залежить. З деякими тільки дуріти можна.

- Мабуть, це твій випадок? Коли ми разом були, ти краще готувалася до подібних зустрічей.

- Не переживай. Наступного разу інший юрист відповість на всі твої запитання. Я тимчасова заміна. Мене призначили всього за годину до зустрічі.

Вимовляю зайве. Не розумію звідки в мені таке бажання виправдатися. Свою гордість підлікувати?

Але я взагалі собою пишаюся, ясно? Я максимально спокійно реагую на всі шпильки Сави.

- За годину? - чоловік зводить брову. - Беру слова назад. Ти чудово справляєшся. Більше валити запитаннями не буду.

- Мені твої подачки не потрібні. Але я і не зобов'язана відповідати на ці запитання. Тут є фахівець, якого для цього і запросили. Або найми собі свого юриста.

- Віддаю перевагу сам вибирати фірму для інвестицій. Але від поради не відмовлюся. Як думаєш: варто вкладатися?

- Можеш уточнити розцінки на мої консультації у фірмі. З радістю тобі допоможу тоді.

- Там усі твої розцінки озвучать?

Я різко підкидаю голову. Сподіваюся, що помилилася. І глузливий тон мені лише привидівся. Інакше я цими паперами та й прикінчу Дубініна.

У темних очах плещуть веселощі. Сава знає, як привернути мою увагу. Навіть якщо завуальованим натяком на образу.

- А решта моїх розцінок тобі не по кишені, - фиркаю презирливо. - На юриста спочатку назбирай.

- Не виходить, - Сава знизує плечима. - Усе в бізнес вкладаю.

- Яка журба.

Коли вже решта повернуться? Скільки можна відпочивати? Вони там вирішили всю пачку за раз добити?

Стіни немов зсуваються. Тиснуть на мене, видавлюють усю енергію крапля за краплею. Навіть перебувати поруч із Савою нестерпно.

Я починаю крутити простеньку каблучку, щоб заспокоїтися. Обручка, так. Тонкий ободок. Найдешевший, який я змогла знайти.

Купила спеціально, щоб ніяких зайвих питань не було. І від настирливих залицяльників допомагає відхреститися.

Я не хочу зараз жодних стосунків. У мене робота і син. Цього мені достатньо.

- Ти не відповіла, - чоловік планомірно добиває мене.

- Сава, тобі поговорити нема про що?

- Чому? Є про що. Просто ти не підтримуєш тему, доводиться нагадувати. Я не повірю, що хтось дозволить дружині залишити прізвище колишнього.

- Тоді добре, що мені нічого не потрібно дозволяти. Я можу сама вирішувати.

- І не хотілося зробити приємно? Порадувати зміною прізвища? Заради мене ти пішла на цей крок.

Пішла. Я спочатку не хотіла нічого змінювати. З Веденіної на Дубініну перетворюватися.

Але це було важливо для Сави. І зробити його щасливим мені було важливіше, ніж зберегти дівоче прізвище.

Як же низько.

Пригадувати подібне. Смикати й смикати. Немов це я кинула Саву, а не він мене.

Підскакую.

- Ти переходиш межу, Саву. Хочеш деталей? Я заміжня два роки, - випалюю, впираючись долонями в стіл. - Щаслива і шалено кохаю Юру. Я не хотіла возитися з документами, а мій чоловік мене підтримав. Йому достатньо того, що я з ним. Плювати на те, чиє в мене прізвище. Якщо я з ним щовечора засинаю.

- Два роки? - Сава лише за це чіпляється. - Швидко однак. Одразу після розлучення заміж вийшла?

- Так. Річниця нещодавно була. Вибач, не подумала запросити. І я навіть вдячна, що ти мене кинув, - добиваю. - Інакше б ніколи не зустріла Юру. Не дізналася, як це - по-справжньому кохати.

Мене несе. Слова вириваються швидше, ніж мозок встигає їх обробити. Прориває.