Розділ 58.

Битва на складі була справжнім пеклом. Повітря густіло від запаху пороху, свисту куль і криків. Дамир, Максим і команда Альфи билися спиною до спини проти "Очей Темряви" та їхніх лідерів, Медузи й Привида. Це був не просто бій за виживання, це була кульмінація багаторічної боротьби, що тягнулася з минулого Дамира. Кожен рух був на вагу золота, кожне рішення – питанням життя і смерті.
Дамир був у своїй стихії, рухаючись швидко й точно, використовуючи кожну тінь, кожну перешкоду на складі. Його досвід у таких операціях був безцінним. Він бачив, як Медуза, з її довгим чорним волоссям, що майоріло на вітрі, віддавала накази, а Привид, немов тінь, з'являвся та зникав, намагаючись зайти з флангу.
Максим бився відчайдушно, доводячи свою вірність і прагнення спокути. Він прикривав Дамира, приймаючи на себе удари, що могли б стати фатальними. Його дії були несподіваними для ворога, що створювало хаос у їхніх лавах.
Альфа й Чарлі діяли, як завжди, злагоджено, перетворюючи склад на справжню пастку для ворога. Вони методично зачищали територію, відтісняючи бойовиків "Очей Темряви".
Дамир зрозумів, що для перемоги потрібно вивести з гри лідерів. Він кинувся на Медузу. Вона була не лише красивою, а й смертоносною, майстерно володіючи ножем. Їхній бій був швидким, жорстоким танцем на межі життя і смерті. Вона була швидка, але Дамир був сильнішим і рішучішим. Він знешкодив її, зламавши їй руку, і вона з криком впала на землю.
Тим часом, Привид кинувся на Максима, їхній бій був запеклим. Привид був надзвичайно спритним, але Максим, незважаючи на менший досвід, бився з відчаєм. Нарешті, Привид спробував завдати смертельного удару, але Альфа, що з'явився з тіні, вистрілив, і Привид впав.
Коли лідери були знешкоджені, опір "Очей Темряви" швидко згас. Деякі з них спробували втекти, інші здалися. Бій закінчився так само раптово, як і почався.
Дамир, поранений, але живий, озирнувся навколо. Його люди також були виснажені, але цілі. Максим стояв поруч, його обличчя було вкрите сажею та кров'ю, але в очах читалося полегшення.
– Ми зробили це, – промовив Максим, його голос був хрипким.
– Так, – відповів Дамир. – Це кінець.
Він дістав телефон, щоб зв'язатися з Євою, але в цей момент з боку дороги з'явилася машина. Це була машина Олега, що поспішав з підкріпленням. З неї вискочила Єва. Її очі були сповнені сліз, але й неймовірного полегшення, коли вона побачила Дамира живого.
Вона кинулася до нього, і він розкрив їй обійми. Вона міцно пригорнулася до нього, відчуваючи його тепло, його запах, його серцебиття. Це був момент, заради якого вони пройшли крізь пекло.
– Ти живий, – прошепотіла вона, зарившись обличчям у його груди.
– Живий, – відповів він, міцно стискаючи її в обіймах. – Завдяки тобі.
Його погляд зустрівся з поглядом Максима, що стояв осторонь. Дамир кивнув йому, визнаючи його внесок. Максим відповів йому ледь помітною посмішкою, потім розвернувся і пішов у тінь, зникнувши вдалині. Його шлях спокути був завершений, і він обрав піти своїм шляхом.
Через кілька днів, коли все було залагоджено, а залишки "Очей Темряви" знищені, Дамир прийшов до Єви. Вона сиділа на лавці в парку, дивлячись на квітнучі конвалії, що були символом їхнього кохання. Його рани ще боліли, але біль у серці від її відсутності був нестерпним.
Він сів поруч.
– Єво, – промовив він, його голос був тихим, але рішучим. – Я знаю, що я наробив багато помилок. Я знаю, що мій світ небезпечний. Але я обіцяю тобі, що все зміниться. Я покінчив з цим. Я вийшов з гри. Раз і назавсім.
Він дістав з кишені оксамитову коробочку. Коли він відкрив її, всередині виблискувала діамантова обручка.
– Я кохаю тебе, Єво. Більше за все на світі. Виходь за мене. І давай почнемо нове життя. Далеко від усього цього. Разом.
Єва дивилася на обручку, потім на нього. В її очах були сльози, але цього разу це були сльози радості.
– Так, – прошепотіла вона, її голос був ледь чутним. – Так, Дамире. Тисячу разів так.
Вони обнялися, забувши про світ, про минуле, про всі страхи. Це було їхнє нове початок, їхній шлях до щастя, що нарешті відкривався перед ними. Коханий Травень, що пройшов крізь темряву, нарешті розцвів, яскравий і прекрасний, обіцяючи світле майбутнє. Їхня історія, сповнена небезпек та випробувань, знайшла свій щасливий кінець, але це був лише початок нового розділу їхнього життя.