Розділ 48.

Дзвінок Максима був холодним душем для Єви, що вивів її зі стану заперечення. Слова "Дамир у пастці" пролунали як грім серед ясного неба, розбивши її ілюзію безпеки. Страх за нього, що спалахнув з новою силою, заглушив образу за зраду. Вона знала, що не може ігнорувати цей дзвінок.
Єва погодилася на зустріч. Вона вибрала багатолюдне місце – центральний парк, знаючи, що натовп надасть їй хоч якусь подобу безпеки. Вона прийшла заздалегідь, нервово озираючись, її серце шалено калатало. Коли вона побачила Максима, що сидів на лавці, його обличчя було блідим, а очі – втомленими, вона з подивом відзначила, що в ньому не було тієї самовдоволеної жорстокості, яку вона бачила в ангарі.
– Дякую, що прийшла, Єво, – сказав він, його голос був спокійним, але в ньому відчувалася напруга. – Я знаю, що ти мені не довіряєш. І маєш на це повне право.
– Що тобі потрібно? – запитала вона, її голос був різким. – І що ти знаєш про Дамира?
Максим зітхнув.
– Ляльковод був моїм дядьком. І він був не єдиним. Його смерть створила вакуум влади, і тепер за цей трон борються найвпливовіші гравці тіньового світу. Деякі з них мають свої рахунки з Дамиром. Інші бачать у ньому загрозу. І вони дізналися про тебе. Ти – його слабке місце.
Єва відчула, як її кров холоне в жилах.
– Хто вони? Що їм потрібно?
– Вони називають себе "Очима Темряви", – продовжив Максим. – Вони вірять у повний контроль, у безмежну владу. І вони вважають Дамира перешкодою. Вони хочуть зламати його, знищити його репутацію, а потім усунути. А тебе… тебе вони використовуватимуть як важіль.
– Де Дамир? – її голос дрижав.
Максим відвів погляд.
– Його заманили в пастку. Він поїхав за інформацією, яку я нібито мав йому надати, як "компроміс" від "нового лідера". Це була підстава. Він зараз знаходиться в одній з їхніх підпільних в'язниць. Його тримають там, намагаючись зламати.
Єва відчула, як її світ знову перевертається. Її найгірші побоювання справдилися.
– Чому ти мені це розповідаєш? – вона з підозрою подивилася на нього. – Ти ж був одним із них! Ти зрадив мене!
Максим похитав головою.
– Так, я був. І я шкодую про це. Мій дядько… він маніпулював мною. Я вірив, що роблю добро. Але коли я побачив, на що вони здатні, коли вони викрали тебе… коли я зрозумів, що вони готові зжерти одне одного, я зрозумів, що це не мій світ. Я хочу вийти з гри. І єдиний спосіб – допомогти Дамиру знищити їх. Це мій шанс на спокуту.
Він простягнув їй запечатаний конверт.
– Тут все, що я зміг зібрати. Інформація про їхні плани, про місцезнаходження Дамира, про їхніх лідерів. Це ризиковано. Але це єдиний шанс.
Єва взяла конверт, її руки тремтіли. Вона не знала, чи може довіряти йому, але вибору не було. Вона відчувала, що це правда. І її серце, що так відчайдушно прагнуло забути Дамира, тепер вимагало дії.
– Але що ти отримаєш від цього? – запитала вона.
– Можливість жити. І, можливо, прощення. Твоє і його, – Максим подивився на неї з болем. – Я знаю, що це важко повірити. Але я змінився. І я готовий довести це.
Він подивився на годинник.
– Часу мало. Вони знають, що я пішов проти них. Я надам тобі допомогу, але мені потрібно зникнути. Тобі потрібно знайти людей Дамира. Ти знаєш, як з ними зв'язатися.
Єва кивнула. Вона пам'ятала, як зв'язатися з Олегом.
– Як я їх знайду?
– Я дав тобі інформацію про їхні безпечні будинки, – сказав Максим. – Олег – надійний хлопець. Він допоможе. Але будь обережна, Єво. Вони не зупиняться ні перед чим.
Раптом він подивився на неї, його очі були сповнені щирої тривоги.
– І ще одне. Серед "Очей Темряви" є той, хто особисто зацікавлений у знищенні Дамира. Хтось, хто має з ним давні, особисті рахунки. І ця людина значно небезпечніша за Ляльковода. Будь дуже обережна.
З цими словами Максим підвівся і зник у натовпі парку, залишивши Єву наодинці з цією приголомшливою інформацією. Її світ, що тільки-но почав збиратися, знову розлетівся на дрібні шматочки. Вона прагнула жити без Дамира, але доля мала інші плани. Кохання, виявилося, було сильнішим за будь-яке бажання втекти. І тепер, коли він був у небезпеці, її єдиною метою було його врятувати. Її коханий Травень, що знову опинився в серці бурі, тепер вимагав від неї рішучих дій.