Розділ 29.

Поява Максима в житті Єви не залишилася непоміченою. Хоча вона й намагалася не акцентувати на ньому увагу, Дамир, навіть перебуваючи на відстані та занурений у свої справи, відчував зміни. Його джерела інформації, що завжди пильно стежили за Євою, повідомляли про нового чоловіка поруч із нею. Це було не просто "нове знайомство" – це був конкурент, потенційна загроза для його власного, такого важко здобутого щастя.
Справжні наміри Максима були далеко не такими невинними, як здавалося Єві. Так, він був привабливим, ввічливим і, здавалося, щирим. Але його поява в житті Єви була не випадковою. Максим був не просто архітектором, що повернувся з відрядження. Він був частиною тієї ж тіньової мережі, що й вороги Дамира, хоча й діяв не так прямолінійно. Його завданням було проникнути в довіру Єви, стати її опорою, використовуючи її вразливість. Мета? Дістати інформацію про Дамира, використовуючи її як місток, або ж, у крайньому разі, просто відволікти її, щоб послабити Дамира психологічно. Він діяв тонко, майстерно, не показуючи своїх справжніх мотивів. Кожне його співчутливе слово, кожен жест підтримки були частиною добре продуманої стратегії. Він знав про Дамира більше, ніж Єва могла уявити, і його "випадкові" питання про її особисте життя, про її переживання, були ретельно спланованими пастками.
Ревнощі Дамира були сильними, лютими, тим більше нестерпними, що він не міг висловити їх прямо. Коли він отримував звіти про те, як Максим проводжає Єву додому, як вони сміються разом, його внутрішній світ розривався. Це був дивний парадокс: він хотів, щоб вона була в безпеці, навіть якщо це означало, що він не може бути поруч, але думка про іншого чоловіка поруч з нею була нестерпною. Його власний біль, його боротьба з внутрішніми демонами, що змушували його триматися на відстані від Єви, тепер посилювалися відчуттям того, що він втрачає її.
Одного вечора, після чергового звіту про Єву та Максима, Дамир не витримав. Він зателефонував їй. Його голос був жорстким, хоча він намагався приховати свою лють.
– Як справи? – запитав він, уникаючи прямого запитання про Максима.
– Нормально, – відповіла Єва, її голос був втомленим. – Багато роботи.
– Я чув, у тебе з'явився новий колега, – Дамир не міг стримати себе. Його слова були холодними.
Єва відчула, як її серце стислося. Це було те, чого вона боялася.
– Так. Максим. Він дуже допомагає з проектом.
– Допомагає? – у голосі Дамира пролунала небезпечна нотка. – Які "допомагає"?
– Він… він просто хороший друг, Дамире, – Єва відчула, як її щоки спалахнули. – Він підтримує мене. Він не зникає без пояснень.
Ці слова боляче вдарили Дамира. Він відчув, як лють закипає в ньому.
– Я не зникав без пояснень, Єво! Я захищав тебе! Я рятував тобі життя!
– А тепер ти знову віддаляєшся! – вигукнула вона. – Ти не розмовляєш зі мною! Ти постійно зайнятий своїми таємницями! Я що, маю жити в постійному страху й невідомості, поки ти вирішуєш свої "справи"?!
– Ти думаєш, цей твій "друг" зможе захистити тебе?! – Дамир підвищив голос, його голос був сповнений болю та образи. – Ти знаєш, хто він?! Ти знаєш, що відбувається навколо тебе?!
– А ти мені розкажеш?! – її голос був на межі істерики. – Ти мені довіряєш?! Чи я просто ще одна твоя місія?!
У розмові наростало напруження, яке вже неможливо було стримати. Слова летіли, мов ножі, ранячи обох. Ревнощі Дамира змішалися з його страхом за її безпеку, а біль Єви від його відстороненості – з її потребою в нормальному житті.
– Будь обережна, Єво, – промовив Дамир, його голос раптом став тихим і холодним, сповненим прихованої загрози. – Не всі такі, якими здаються. І не всі, хто посміхається, твої друзі.
Він повісив слухавку, залишивши Єву з розбитим серцем і сумішшю образ, розгубленості та тривоги. Її стосунки з Дамиром знову опинилися під загрозою, але цього разу загроза була не лише зовнішньою, а й внутрішньою, роз'їдаючи їх зсередини. І Максим, з його прихованою метою, стояв між ними, як невидимий, але відчутний бар'єр, поглиблюючи прірву між коханими. Травень, що мав бути місяцем надії, тепер перетворився на арену для тонкої психологічної гри, де кожен крок мав значення.