1 Афіна

Сьогодні мав бути найщасливіший день мого життя. Ми з Андрієм збирались одружитись, але з'явився він і все зіпсував.

Чогось подібного я навіть уявити не могла. Ми з коханим, мій брат з сім'єю і кілька наших друзів під'їхали до будівлі РАЦСу.

Неочікувано до мене підійшов високий, вродливий брюнет в дорогому костюмі і попросив приділити йому кілька хвилин.

Я не чекала нічого поганого, тому погодилась. Крім того брюнет був надзвичайно привабливим.

Наречений виглядав невдоволеним і попросив мене не баритись, а хтось із друзів навіть пожартував про те, що наречену зараз вкрадуть.

Незнайомець відвів мене подалі від інших. Ми стояли неподалік від розкішного авто. І я підозрювала, що воно належало цьому красунчику.

Мені було дуже цікаво почути, що він хоче мені сказати.

- Я - Крістіан Азарх, - представився він.

Це ім'я я не раз чула на роботі, бо Азарх був власником міжнародної ІТ- компанії і головним конкурентом мого боса.

Я вже подумала, що він хоче запропонувати мені продати йому секретну інформацію компанії, в якій я працюю і хотіла обуритися, але не встигла. Брюнет відкрив теку і взявши звідти один із аркушів, простягнув його мені.

- Ось магічний договір. Тут вказано, що в обмін на життя твого брата я отримаю тебе, - видав Азарх, чим дуже мене здивував.

- Який ще "магічний договір"? Якщо це жарт, то зовсім не смішний. Вибачте, але мені вже час повертатись до свого нареченого.

- Жодних жартів. Раджу тобі прочитати все, що тут написано, - відповів Крістіан Азарх, вказавши жестом на аркуш, який я взяла, але так і не прочитала.

Почерк свого батька я впізнала одразу. Там чорним по білому було написано, що в обмін на життя мого старшого брата фейрі на ім'я Крістіан Азарх отримає мене. Тобто я буду належати йому до кінця своїх днів.

Я не могла повірити у те, що прочитала. Це все було схоже на якусь маячню. Побачивши дату на договорі, я напружилася.

Він був укладений рівно десять років назад. Саме тоді у мого брата Вадима виявили невиліковну хворобу. Лікарі розводили руками і прогнозували, що він зможе прожити не більше року.

Мені тоді виповнилося дванадцять років. Це була жахлива новина для нашої сім'ї. Я досі пам'ятала, як плакала, бо дуже любила свого брата. Батьки намагалися зробити все можливе, щоб врятувати сина.

Але в один прекрасний день хвороба Вадима просто зникла, наче її ніколи і не було.

Лікарі не могли в це повірити, перевірили все кілька разів. Хтось говорив про помилковий діагноз, а хтось - про справжнє диво.

Зараз Вадим вже мав прекрасну дружину і двох чудових діток. А про той випадок всі забулись, як про страшний сон.

- Мої батьки загинули в автокатастрофі минулого року. Я нічого не знаю ні про яку угоду і не збираюсь її виконувати, бо це виглядає, як повна маячня, - відповіла я.

На мить мені здалося, що карі очі Азарха стали яскраво - блакитними. Схоже, що стрес і хвилювання дали про себе знати, раз мені вже ввижається подібне.

- Звісно, ти можеш відмовитись виконувати умови договору. Тоді твого брата не стане. Ти готова до таких наслідків? - промовив Азарх, піднявши брову.

- А якщо я візьму і порву цей аркуш? - запитала я.

- Спробуй, - відповів Крістіан Азарх.

Мені не сподобалось те, як він поглянув туди, де зараз стояли мій брат із дружиною.

Хоча я не вірила в магію, бо ніколи її не бачила, все ж вирішила про всяк випадок перестрахуватися.

Щойно я надірвала аркуш, мій брат схопився за серце і похитнувся. Я бачила, як злякалась його дружина і теж хотіла кинутись до нього, але брюнет схопив мене за руку.

- Афіно, ти ще хочеш розірвати цей договір?

- Що ти зробив з моїм братом? - розлючено запитала я.

- Це не я, а ти сама заподіяла йому шкоду, бо відмовляєшся виконувати умови договору і вирішила його розірвати.

- Але ж ...

- Афіно, мені вже набридли твої вибрики. Або ти зараз їдеш зі мною, або прощайся з братом, бо я сам розірву договір.

Я шоковано перевела погляд з Азарха на брата. Чому все це сталося саме зі мною? Чому я опинилася в такому жахливому становищі? І що мені тепер робити? Переді мною зараз стояв жахливий відбір. Принести в жертву себе або втратити брата.

- Афіно, - нам вже час йти, - невдоволено промовив наречений, підійшовши до нас.