Глава 137

Фактори ризику та ресурси бійця.

       Поки Андрій спить я знову згадую теорію, яку нещодавно освіжила в пам'яті на живому тренінгу. Оцінюю на теперішній момент ресурси коханого:

● Фізична підготовка — є, стан здоров'я відновлено на скільки можливо; аби тільки без сюрпризів з ногою обійшлося.

● Професійні навички — точно є, реакція чудова;

● Навички стресостійкості — в бою їх вистачить, бо має потужну мотивацію, а от на "марне", на його думку, перебування на базі - ні; тут проблеми виникнуть швидше.

● Режим —  так, зі сном та апетитом вже все гаразд;

● Позитивний погляд на життя —  те, що геть було відсутнє раніше, тепер є. Він вперше сам усвідомив та сказав, що хоче Жити! Він мріє про Перемогу, повернення до нас, мріє про доньку. 

● Сенси —  їх як, завжди, вдосталь! Патріотизм в його венах замість крові, мабуть, тече. Батьківщина понад усе! І прагнення помсти за товаришів нікуди не поділося, хоч він і знає, що має жити за всіх загиблих, пам'ятаючи їх.

● Турботлива сім'я — це тепер ми з сином. І я зроблю все можливе, щоб бути його тилом та натхненням. З батьками теж стосунки покращилися. Тож,

● Підтримка — тепер є.

● Позитивні стосунки в колективі — так, він прагне перейти саме в той колектив, де є перевірені друзі, буде довіра і гарна взаємодія. І хоч поки що ротний з іншої категорії, але і він Андрія не чіпає, не кидає в найжахливіше місце на вірну загибель. В їх батальоні людей, дійсно, цінують, бо багато тих щирих патріотів, які роками віддано відстоювали ідею, не шкодуючи себе, не чекаючи нагород чи виплат. Їх же навіть травмованих до повномасштабки не мали право подавати на лікування, як з отриманими в бою пораненнями. Але ніхто про це не думав. Тільки про країну, волю та незалежність.

       Отже, в загальному підрахунку картина щодо ресурсів тепер принципово відмінна! Навіть не віриться, що на все, чого бракувало раніше, вплинули ми.. але виходить, так: обстеження і лікування після контузії, тепло і підтримка, зміни в відношенні батьків та його оцінці минулого, стосунки як перспектива повноцінного життя after war (після війни), в якому він коханий і потрібний чоловік і батько.. Отже, в мене вийшло! І якими б складними не були ці останні півроку життя, але це було того варто!

А з факторами ризику що?

● загроза життю — не вперше, і цього стріляного горобця не лякає, бо ж він справжній орел;

● тілесні ушкодження — їх також не боїться, бо країна важливіша за травми, а він одну жахливу вже переміг і побіг знов;

● зіткнення зі смертю — вкотре вже теж не так страшно;

● відчуття втрати контролю — в Андрія не було і минулого разу при пораненні, навпаки, діяв швидко і правильно. Якісна сумлінна підготовка створює здатність контролювати.

● недовіра собі — відсутня в бою.

● моральна травма — так, він страждав через втрачену побратимом руку, але опрацював це з фахівцем. А різних інших іллюзій про напад "братньої" країни і не мав. Він звик захищати від ворогів країну.

● звинувачення, сором, провина того хто вижив  — були. І це теж Юля опрацювала. Я довіряю її фаховій думці. І покладаюся на неї.

● повторення подій — викликає в нього лиш розуміння того, які дії вчасно виконувати.

● залежності — всією душею хочу вірити, що нарешті таки переможено. Бо крім обіцянки комбату, є ще обіцянка мені. Ми надто багато часу витратили на ці теми і дали всю можливу від себе підтримку, щоб боятися їх повернення. Я вірю, що мій коханий тепер морально сильніший, розумніший, тобто більш зрілий, і цінує наші стосунки.

Добрий ранок, мою любі🇺🇦💙💛

🇺🇦🇺🇦🇺🇦З Днем прапора🇺🇦🇺🇦🇺🇦

Нашого прекрасного, створеного самою природою в поєднанні безмежного блакитного неба та наших золотих  полів.

Миру нам і ясного неба!

Завтра остання глава. Сподіваюсь, побачити реакцію на книгу всіх, хто досі ховає свої думки, нею викликані.

Щиро дякую❤ всім, хто  щиро ділився ними весь час і надихав на подальшу роботу над книгою🌹🌹🌹🌹🌹🌹🌹🌹🌹🌹🌹🌹🌹🌹🌹🌹🌹🌹🌹🌹🌹🌹🌹🌹🌹🌹🌹

***

Психологічна підтримка військових та їх родин

Группа підтримки "Атлант" (безкоштовно)

https://t.me/Atlant_SC_bot