Глава 136

Наші довгоочікувані два дні.

        За пару днів Андрій каже, про поїздку до Дніпра з побратимом, з нетерпінням чекаємо, та вона зривається. Почекати доводиться трішки довше, але таки дають три дні звільнення, тобто два і один на дорогу. Виправляючи попередні помилки, повідомляє мені одразу, як дізнається, за добу. І добре, бо на вихідні я мало не поїхала з подругою до військової частини в область волонтером. Але залишилася чекати коханого і приготувала те, що він замовив - мариновані і запечені свинячі реберця. Але приїхати Андрій має о п'ятій ранку, а їсти таке зранку я б не стала, тому про всяк випадок цікавлюся в чоловіка.

— На що тебе тягне зранку?

— На секс), — жартівливо підморгує.

— Звучить обнадійливо) Хоч попереднім досвідом не підтверджено. Твоє перше завжди їжа)

           Надсилає мені наче в тему фото із торбою з принтом: "Секс - це круто, але смерть путіна краще!"

— Я б таке не носила. Те лайно не заслуговує, щоб його згадували.

— Просто заціни прикол. Які ж ми різні, ще раз переконався(.. — пише засмучено.

— Абсолютно різні, — погоджуюсь. 

— По-моєму, так і повинно бути?) — одразу вирівнює ситуацію, поки не вийшов гострий кут.

— Та невже?🤣 Але дужку швидко розвернуло в інший бік👍— відмічаю кожний його знак. — Якщо тобі потрібен хтось такий, як ти, то пора починати займатися сексом з хлопцями🤣

— Хороший жарт😂😂😂😂 Непогано)

— Логічний же?) Всі частини тіла такі самі.

— Я зацінив)

       Коли між людьми не стоїть якийсь принциповий конфлікт, на гумор можна списати будь-що, з кожної ситуації мирно вийти. 

           Андрій приїжджає о п'ятій, обіймає і одразу запитує: "Як там ваша книжка, народження доньки у героїв вже запланували?" От не вірю, що цікавить його ця книжка, але спосіб нагадати давно відкладену розмову про дітей знайшов оригінальний. При першій же спробі її зробити, розуміє, що в мене ще не зовсім минули червоні дні, та втрачає інтерес до процесу. Точніше бачу на його обличчі, що чіпляє це якийсь потужний тригер. Ну, вибач, за добу їх пришвидшити не могла, а відміняти таку довгоочікувану зустріч, коли іншої може й не бути, ніхто б не став.

        Чоловік ніжиться в ліжку, я контролюю м'ясо в духовці час від часу, а малий прокидається і одразу запитує, чи приїхав Андрій. 

— В тій кімнаті..

       І він мчить швидко до нього, застрибує в ліжко прям в капцях і починають бавитися. Приємний ранок і день обом "папугам", що безмежно скучили один за одним, гарантовано. 

        Ввечері вже сина забирає на вихідні батько. Влаштувавшись під боком у коханого починаю розпитувати, чого він так боїться крові? Чи війну і поранення йому нагадує ця життєдайна рідина? І це теж, але.. старанно витягую: дитячий спогад, як на пасовищі у траві схопився за якийсь метал, а той виявився вкрай гостим та порізав долоню. Згадуючи це вголос, несвідомо смикає руку в просторі з виразом обличчя, який передає весь той біль, як ніби це відбулося щойно, і дивиться з огидою, наче вся долоня і зараз в крові.

— А на війні була така реакція? Як ти накладав турнікети та заклеював рани?

— Там треба було швидко рятувати життя, — тобто там в небезпеці, на щастя, цей тригер частково блокував інстинкт самозбереження. 

       Згадую, що такі періоди у жінок природні і не становлять загрози. Навпаки, регулярно нагадують про здатність давати нове життя. А згодом ініціюю іншу спробу, прошу мені довіритись, розслабитись і не заважати - відправляю швидко коханого в космос, судячи з його бурхливої реакції на відчуття мене. І далі реакції на вигляд крові, подібної до тої, що була на початку, вже не виникає. Можна порадіти, що цей момент витягли з потайних закутків свідомості на світло і перемогли. 

         Але більшість з цих двох днів Андрій просто спить. Поїсть, ледве ляже на ліжко. "Ой, яке ж в тебе зручне ліжечко!" — муркотить задоволено і вмить засинає раз за разом. Без жодних пігулок. Спить спокійно і прокидається з усмішкою. Я ж дивлюсь на нього і згадую, як на початку знайомства після першої ночі мріяла побачити саме це: спокійний комфортний сон без жахів та ліків. Тож, не варто засмучуватися, що він не влаштував мені марафон в ліжку, про який час від часу згадували і мріяли. Коли відстежуєш зміни в стані коханого крок за кроком, радієш і таким елементарним, звичним для нас, цивільних, речам. Які є насправді мрією для багатьох військових..

***

Психологічна підтримка військових та їх родин

Группа підтримки "Атлант" (безкоштовно)

https://t.me/Atlant_SC_bot