Глава 133

Конфлікт інтересів.

— Прийшли списки, четверо з роти їдуть на Волинь, а звідти всіх збираються на Донбас. Мене і ще двох, що зі мною тут давно, в жодних списках немає, цей ротний не включив. Вони йому перечать і висловлюють свою думку, тому тут в засланні. Я йому взагалі не потрібен, не розглядає мене як бойову одиницю. — Засмучується та одночасно обурюється Андрій.

— Це той ротний, до якого ти не хотів? Про якого казав, що не поважаєш? У вас також давня взаємна нелюбов, тому й тебе, — це я пам'ятаю і розумію. — Але вибач, Милий, та це правильне рішення його як командира. Ти ж пам'ятаєш правило про безумовне виконання наказів? Не потрібні йому там люди, що сперечаються і ставлять під сумнів його команди, бо то не місце для суперечок. Якщо когось все одно треба залишити на базі, то чому б не тих, з ким складно комунікавати? 

— Так, коли ще він не був ротним, в нас були конфлікти. Я виражав свою думку щодо тієї чи іншої ситуації, він жалівся Командиру, що "не виконую його накази". Хоча тоді він був на одному рівні зі мною)) 

        Комусь була важлива справа і люди, а комусь амбіції. І він їх таки реалізував, поки Андрій припустився помилки через емоції. Розумію з цієї та шматочків попередніх розповідей.

— До чого я веду, треба переводитись! Однозначно. Шукаю варіанти куди) — З точки зору четвертого правила бою так, але в мене особисте емоційне "але", бо я вже звикла, що він тут у відносній безпеці.

— Нащо, якщо він тебе не чіпає? Тобі пече поїхати на фронт? — Напевно мала б його прагнення підтримати, бо сидіти під ковпаком у давнього конкурента, що тебе радий запхати в найдальшу і найглибшу діру, то не варіант. Але ж він прагне саме на війну, а я щиро реагую як жінка, що перш за все думає про його стан здоров'я.. Звернутися до своїх медиків зі скаргами на судоми в нозі він відмовився, сказав, дадуть направлення на лікування, якщо свіжа травма, а як стара, то й чути ніхто не схоче. Але ж мене це турбує.

— Є в нас взвод розвідки, яким командує мій старий військовий побратим, який вчив мене азів військової справи, коли я приїхав колись "зелений", без досвіду, воювати. Попрошусь до нього, там багато знайомих, з якими раніше воював. Комбату мотивую це тим, що теперішній ротний мене всіляко ігнорить і уникає. — Андрій каже розумні речі, бо там багато "своїх", йому буде комфортно, не треба буде "шукати ворога", можна їм довіряти і зосередитись на виконанні бойових задач. Але це зміни. Де він тоді буде? Точно на війні, точно позбавить мене спокою..

— Я інколи перестаю тебе розуміти. Ти кажеш одне, а потім робиш інше. То казав у Дніпро, то тепер ще кудись.. 

— Все кардинально змінилося. Я не хотів на Волинь, не було чого сидіти в тому лісі, кукукати. А Донбас - інша справа. Так, мабуть, я вже готовий.

— Я розумію, що там тобі цікавіше, ніж в частині. І якщо можна перевестися до своєї людини, з якою класний контакт, то в цьому теж є логіка. Єдине але, що перш ніж проситися на бойові, якщо тебе туди не кинули, то краще б провести профілактичне лікування і бути впевненим, що неприємностей не трапиться.

— Я знаю, що це таке, коли за добу вдається поспати всього дві години. А зараз на тому напрямку, ти хоч уявляєш собі, як ті хлопці на Соледарі і Бахмуті потребують нашої підтримки?! Коли там навіть вночі ворог йде в атаку, не даючи перевести подих.. І в мене один квиток - на війну. Я складав присягу на вірність цій державі, для мене це не просто пусті слова.

     Мене геть не лякало спочатку, що чоловік був сильно травмований. Я всіляко намагалася йому допомогти покращити здоров'я і просто підтримати, відігріти змучену душу, вмотивувати повірити, що і в звичайному цивільному житті він потрібний, хоч раніше себе таким не вважав і не цінував. Але зараз після всього, що ми разом пройшли, після того, як стосунки стали настільки важливими і невід'ємними в моєму житті, я невимовно боюся його відпустити в те пекло. Ладна сваритися з ним, аби він туди не поїхав, нагадувати його ж слова, що головне, щоб я не плакала і його мрія бути поруч. Але в глибині душі я чітко почула, що й це б нічого не змінило. Він склав присягу - і захист країни для нього перш за все!

***

Психологічна підтримка військових та їх родин

Группа підтримки "Атлант" (безкоштовно)

https://t.me/Atlant_SC_bot