Глава 132

Досвід.

— Жах....з 20 тільки 5 (( Компресор два рази глохнув і так й не завівся. Наш механік сказав везти механіку😅 Домовився з місцевим тро-шником, до його дядька, він тим займається. — Переходить від розчарування до сміху і конструктиву. —  Ну як тобі моя комунікація, Мила?)

— А до війни вона була така ж?

— Зовсім не було.

— Ну тоді можу записати собі результат)) — Жартую, а насправді дуже за нього радію. 

— На війні відчув впевненість у своїх діях і рішеннях як зам командира роти, тобто теперішнього вже комбата)

— Це я чула, коли ти розповідав про день поранення. Ти тоді відмінно реагував на ситуацію. На відміну від декого.

— Хороші були часи, підлеглі любили мене і вірили в те, що я їм кажу, називали командиром. — Щиро з теплом згадує чоловік. — Це вселяє віру у себе і в те, що ти робиш.

— Можеш повторити. Що заважає? Вища освіта і досвід  є ж.

— Ні, замом командира роти я був ще з 2017 по 2020.

— А потім все просрав наркотою? Коли мав вжити заходів до бійця, що приніс це, а пішов в нього на поводу? — Якщо вже сам згадав досвід, то може час для роботи над помилками і рішучості їх виправити та повернутися на місце офіцера?

— На позиціях завжди командир ставив мене старшим. Так він був спокійним, що з бійцями все буде гаразд, всі будуть живі)

— Про це і кажу, відчутно було, як ти впевнено орієнтувався в екстремальній ситуації.

— Ніколи не втрачав своїх бійців у бою, але, правді в очі, війна все таки була іншою)

— Так, з початку повномаштабки вони такою кількістю залізяччя закидали. Хто вижив там, всім медалі мали б дати.

— Так, це чорна сторінка моєї біографії..— Відповідає Андрій на питання про наркотики і прагне змінити тему. — Що там папуга? Може, б набрали поспілкуватись..

— Чорна сторінка мала б стати останньою. Спробуй пояснити перш за все собі, ЧОМУ НЕ зробив висновків з того разу? Чого вона НЕ стала тоді останньою? Ти ж комбату обіцяв. — Змушую вкотре про це замислитися, але сама розумію, що банально не витримали нерви через нестачу моральної підтримки. Від рідних не мав, а нас тоді ще не вважав настільки близькими, передбачав, що також на довго не затримаємость в його житті, як і попередні дівчата.  А от емоційна потреба в приналежності, прийнятті в нього, здається, з дитинства незадоволена, незакрита, несповнена. Він як до рідних ставиться до всіх побратимів, і тому їх травми чи загибель переживає тяжко. Тому посади з відповідальністю не тільки за себе, а й за інших і сам більше не прагне. Люди з низькою самооцінкою не мають амбіцій.

— Ну, ти з малим папугою -  нова сторінка, в цій "книзі" чорні сторінки виключені. — Знов намагається змінити тему. Дещо ломано, але сенс я розумію. Після важкого поранення і справді можна вважати, що кожен боєць народився вдруге. Але Андрій розділяє своє життя на темну холодну та світлу теплу частини. І світла та, де ми його зігріли.

— А де гарантії??? Ми вже були в твоєму житті, а ти знов побіг за лайном. Навіть виходячи з мого дому за цим йшов. Я ще не вирішила, як тебе за це покарати. Але колись отримаєш.

— Але після того пообіцяв більше ні-ні і слово тримаю!

— Стаж поки невеликий.. Після першого минуло більше часу, і тоді ти теж обіцяв. Людині, яку безмежно поважаєш. 

— Що марафон денний не пройду))) Думаю, справлюсь)))) — Жартує, натякаючи на секс та додає вже прямо. — Я тебе хочу..

— Шукаєш спосіб змінити тему? Секс не є гарантією неповернення до лайна.

— Ніщо не є гарантією.. Тільки неповернення..

— Що там ваші роблять? — Погоджуюсь змінити тему, бо тиснути немає сенсу. Цю обіцянку може підтвердити виключно вчинками, не словами.

— Є інфа, що незабаром на Донбас перекинуть. Соледар. Зеленський в нещодавньому інтерв'ю обіцяв підрозділи, які будуть кинуті на підмогу Соледару та Бахмуту. Так от...це ми.

— Було таке відчуття. Цього і боялася. Там так......

— Як раніше в Маріуполі…Війна...війна…

Добрий ранок

Для тих, хто досі не підписаний на автора нагадую, що на сторінці є  історії і інших Героїв вартих уваги

***

Психологічна підтримка військових та їх родин

Группа підтримки "Атлант" (безкоштовно)

https://t.me/Atlant_SC_bot