Глава 126

Робота над помилками.

       Відповідь знаходить Андрій. Втрачаючи віру у здатність достукатися до мене самотужки, він звертається до Юлі. І, звісно, подруга одразу прилітає до мене. Відправляє наших синів на вихідні до Віктора, а мене  змушує розповідати крізь сльози про все, що болить, і робити всі можливі вправи, щоб вимкнути емоції та увімкнути логіку. Бо на заспокійливому я вже кілька днів, та воно не рятує. А потім кличе поглянути на ситуацію з самого початку, з того дня, коли пролунали ці вбивчі слова "кохання не існує".

      Вона розбирає кожну нашу фразу, що збережена текстом в сигналі. Підкреслює Андрієву щирість та терпіння в намаганні зберегти наші стосунки. Нагадує правила бою.  І вказує, скільки разів протягом однієї розмови саме я звертала не туди. 

— "Заглядаєте" - так, не в телефони, просто спілкуєтеся ж опосередковано через телефон. Але ти спробувала зазирнути надто глибоко в душу, куди й сам намагається не дивитися. Коли лізеш туди, де болить, завжди вмикається психологічний захист. Тому і не варто. Він не може зазирати в минуле, навіть близьке, і діставати звідти емоції, навіть позитивні, бо за ними підтягнеться й багато негативних, про які він ще не говорив. З якими важко впоратися.  Ні емоціям! Ти ж це чула на навчанні, Ксю! 

Скористався твоїм спогадом і обіграв важливий тобі момент по-своєму з метафорою крил - то радій цьому! А не вимагай того, що не здатен зараз дати.

           Ці ключові настанови зрозумілі саме потім в спілуванні з нею, але загублені за власними почуттями в момент спілкування з Андрієм.   Якби я їх не забула, нічого б не сталося.

— Він і так неймовірно теплий після стількох років війни, бо стосунки ваші молоді й вперше такі важливі в його житті. Ви стали його моральною підтримкою та сенсом життя. Тому і твої помилки у стосунках він часом може визнати за свої через брак досвіду.  Не розгнівався, а кілька днів вибачався. Але не муч ні себе, ні хлопця дарма. Як би не хотілося, не все зараз доступно.  Ти уяви, як інші сім'ї живуть, в яких цей початковий райдужний період стосунків минув, а чоловіки ні відпусток, ні психологічного розвантаження не мали. У більшості з емоцій тільки чорний гумор та агресія. Її прагнеш зі свого Андрія витягти? — повернула з небес на землю подруга. 

       "Як мед, то й ложкою" — згадалося давнє прислів'я. Коли все добре, ми бажаємо все більше й забуваємо, що можемо отримати значно менше, втратити і це "добре"..

"Не знаєш мене і не розумієш, і яке може бути кохання". — Яку ж маячню я тоді ляпнула, зрозумію і визнаю власну відповідальність. Це я сама заперечила кохання, а він розлютився і погодився.. отримай, що просиш..

"Закохавшись, стає дурнішим кожен" - пригадується й цитата з "Гордість та упередження". От і я, здається, теж. І Андрій мав право не розуміти мої закиди, й справді.

— Ксю, ти сповнила розмову негативними висловами з часткою не: "Не вірю, не відповів, не знаю, не розумієш, не хочу". Андрій же навпаки намагався її стабілізувати своїм: "Знаєш, вірю, буде добре, я до цього йду, все зроблю". — Наочно показує мій фахівець з психо-лінгвістичного аналізу. — З двох ваших фраз "Це відчувати треба.- Це дуже складно, я не дуже в цьому розбираюся(" лишаємо головне і отримуємо зізнання: 

"Відчувати дуже складно" — це не ванільна казка, проте як щиро. Але "складно" не означає його відмову від почуттів до тебе. Лише потребує більше часу на їх ідентифікацію, на те, щоб спочатку позбавитися всього травмуючого. Так, це не швидко. І його розуміння кохання, зауваж, не з категорії минулого "як воно виникло", а з категорії майбутнього "що робити, щоб ти була задоволена і була з ним". Ти таке підґрунтя для майбутнього за ці місяці створила! Навчила хлопця, що кохання - це не гормони, не слова, а вчинки. Мільйони людей цього не мають і тому розлучаються з психотравмами та стражданнями. Андрій змінюється, росте морально над собою колишнім, щоб до тебе дотягнутися. А тепер ти вирішила все знищити? —  Дивується. — До чого себе довела! — І засмучується подруга. — Ксю, ти серйозно?

      І я все розумію, погоджуюсь. Я знов ризикувала втратити коханого, зіпсувала стосунки. Коли могла б радіти і його спробі виразити метафорично наше значення для нього, і його впевненості в спільному майбутньому. 

         Після розмови з Юлею заспокоїлася, спробувала згадати з власного досвіду те відчуття окриленості. Зрозуміла, що Андрій мав на увазі: ми пробудили в ньому бажання жити, підняли емоційно від пригніченості втратами побратимів до радості здобутої родини.

           В той вечір я пішла спати не щаслива, а засмучена до сліз, бо сама в цьому ж винна. І який гедзь вкусив?   Які ж підступні людські емоції, коли ми кидаємо необережно слова і дозволяємо емоціям  вимкнути логіку! Так і перевіряють на міцність нас самих та стосунки.  А далі я страждала і з усіх сил чоловіка відштовхувала, пригадуючи все-все, а він визнавав помилки і намагався мене утримати. А міг би й не намагатися. Міг би психонути, розлютитися й не просити допомоги в Юлі. Тоді б наша історія так і скінчилася..

Добрий ранок, Незламні)

Щиро дякуємо за ваші коментарі та вподобайки, вони надихають. 

Приємних вихідних! Все буде добре💙💛

***

Психологічна підтримка військових та їх родин

Группа підтримки "Атлант" (безкоштовно)

https://t.me/Atlant_SC_bot