Глава 115

Виходячи в море, будь готовим до шторму.

А стосунки - це море.

— В нас сьогодні день подарунків. Побачила в магазині дві чашки дзеркальні з фіолетовими відблиском, які мені шалено сподобалися, і купила, хоч вони дико дорогі. Але в мене вкрай рідко буває, щоб речі аж так подобалися. Буде мені подарунок.

— Гарні. А в мене свято, дарувати треба мені, — з посмішкою відписує Андрій, і я радо погоджуюсь, що будуть наші з ним, однакові ж. Щось нове для нової родини.

— А яке свято?

— День народження. — Він що пам'ять мою перевіряє цим жартом?

— Твій в серпні, я пам'ятаю, — сміюсь у відповідь.

— Я збрехав))

— А паспорт теж? — Так, трошки можна і пожартувати.

— Завжди було дивно, чому люди святкують Новий рік і День народження, — закінчує жарт несподівано і, здається, навмисно пише  з малої літери назви свят.

— А які свята ти любиш?

— 1. Свято Святослава [3] та Язичницької Слави. (3 липня)

2. Свято Перуна (22 липня)

3. Свято Купала/ Літнього Сонцестояння/ Мідсаммер (22 червня)

4. Свято Коляди/ Зимового Сонцестояння /Йоль (22 грудня)

5. Свято Новоліття/ Весняного Рівнодення/ Остара (22 березня)

6. Свято Осінніх Дідів/ Осіннього Рівнодення/ Мабон (22 вересня) 

І свята національно-визвольної боротьби наших предків не забуваю святкувати.

— Ти що язичник? Не в первісні ж часи живеш.  —Здається, що скопіював казна що з інтернету, от тільки не розумію навіщо? Так мало часу буває для спілкування, і так безглуздо для чого його переводити? Але, щоб не образити, роблю вигляд, що вірю. — Чим ці свята важливі?

— Так, язичник. Треба поважати обряди наших предків!

— День Перемоги для всіх буде головне свято. — Мені кортить закрити цю тему, але, може, я й, справді, замало знаю про чоловіка, з яким маю стосунки? — На Купала через вогнища стрибаєш?

— Так, коли вже п'яний)

— І скільки разів в житті? Чи то тільки в уяві було? — Вмикаю сарказм.

— Ми в селі постійно на Купала ходимо в ліс з палатками на ночівлю.

— З палатками в ліс і без свята можна вибратися влітку. Я згодна. В Гопрах колись давно потрапили на святкування Купала: солом'яну бабу палили. Таке собі.

— Але це традиція, ми завжди ходимо на купала, бо поважаємо традиції. Ми через вогнище стрибаємо, а дівчата плетуть вінки і пускають на воду.

— І багато виловили наречених? — Питаю зі сміхом. — Мені цією  .. пізно займатися, в мене вже є.

— Жаль, що ви тут на східній не поважаєте обряди і традиції предків, народний фольклор. Дуже сірі і буденні, всьому винен "совок", який вбив у вас всю культуру, яку передали нам предки. Тільки не ображайся і не намагайся це аналізувати, це не правильно. Та й тобі цього не зрозуміти, ти не з західної України.

— Я не фанат фольклору. — Кажу чесно.

— Шкода(

           А мені в цьому місці стає дуже шкода, що на цю розмову взагалі було витрачено час, а не на якусь іншу. 

          Не розумію, нащо він проводить між нами цю межу?!! Так, довго в нашій країні політики маніпулювали, намагалися стравлювати схід і захід. А от він зараз нащо то зробив? Має ж побратимів і зі сходу, і з півночі російськомовних, захищав людей з усієї країни, казав, що кохає, а зараз шукає відмінності для віддалення? "Сірою та буденною" мене назвав, ой як "приємно".. Гарний настрій зник, як не було.

            А за півгодини Андрій надсилає фото-жарт, де один кіт тримає за горло іншого. І все це підписано: "Подружжя - це такі відносини між двома людьми, де одна завжди права, а інша - чоловік". Дурня та й годі, навіть не смішно.

—  Тільки не аналізуй це, будь-ласка! — Дописує він з посмішкою.

— Як можна це аналізувати це ж про лезбійську пару? — Додаю смайл.

— Огоооо... в когось з'явилося почуття гумору, — ще більше сміється чоловік. А мені стає дуже образливо. Може, я й не душа компанії. Між постійними лікарнями якось в гумористи не тягне записуватися, але "з'явилося" - це занадто.

— Та воно і було, — відповідаю похмуро без смайликів, але мій хлопець сьогодні такий дивний, що берегів не відчуває.

— Дивно, не відслідковував його в тебе, раніше)), — сміється він. І це стає останньою краплею дивного і неприємного, яке я можу сьогодні перетравити.

— А з чого я мала сміятися? Зі шприців, зі шматків тих пакетиків по всій кімнаті чи від смердючих цигарок?

Мене цікавить чоловік з чітким Власним вибором і твердими внутрішніми переконаннями щодо чесності, відповідальності і здорового способу життя.

Спочатку я це в тобі бачила, але щойно ти опинився в частині під впливом горе-товаришів, то це кудись поділося. Ну вибач, що мені довелося коригувати твої внутрішні коливання в правильний бік, задля твоєї ж користі і порятунку стосунків теж. Сама б рада викреслити ці факти із життя. Такого, як кажуть "цукерко- букетного" періоду, початку стосунків в мене ще не було. Та й краще б не було. Та сталося як не гадалося.

        Намагаюся повернутися до тями і заспокоїтись. Не  мала жодного наміру сваритися, звинувачувати чи нагадувати старе, але випросив. Та за годину Андрій знов виходить на зв'язок і повторює фразу: "Тільки не аналізуй це, будь-ласка!"

— Добре, Милий, — тільки й можу втомлено відповісти. Емоційних гойдалок мені цим вечором вистачило.

— Жарт був про те, що чоловік завжди неправий! Бо жінки ніколи не помиляються, — пояснює з усмішкою він.

— Я така і іншою вже не буду, — щодо звички аналізувати. І це факт. 

— І це дуже погано. — От до чого він веде? Весь вечір наче так і випробовує ці стосунки на міцність. І його жарти змушують мене озвучувати цілком серйозні, базові для мене, речі.

— Якщо вважати, що "чоловік завжди неправий", то треба бути безмозкою, щоб з ним зв'язуватися. Це мій принцип відповідальності. Якщо мій чоловік поганий, то це я, ідіотка, такого Обрала.  Хоча в мене особисто таких не було.