Глава 114

Правда чи брехня?

     Одного разу я жаліюсь на неслухняність сина і втому від боротьби за виконання уроків. І це при тому, що хлопець дуже розумний, новий класний керівник просто неймовірна, більшість вчителів чудові, і Володимир відмінником став за час дистанційного навчання в мене "з-під палки".

— Тобі б не завадило часом його бити, — шокує мене порадою Андрій, — як нас, всі дурощі одразу з голови вилітали, уроки та господарські справи робилися.

— І ти б так вчинив з Володимиром чи зі своїми дітьми?

       Ні, слово "шокована" не передає мій реальний стан. На якийсь час я втрачаю дар мови.

— Тебе били в дитинстві? І як часто? — намагаюся з'ясувати, оговтавшись. Але він закривається в свою мушлю. Заперечує сказане, мовляв, вигадав це, бо не знайшов кращої поради.

— Тоді ніколи більше мені такого не кажи! Я вб'ю будь-кого, хто вирішить кривдити мого сина. І Віктор також. Йому пощастило з родиною і вихованням. Він свого батька поважав і обожнював. І його дітей ніколи так не виховували і не будуть.

      Після такої несподіванки тема роздумів про його бажання мати дітей для мене закрита. Категорично і остаточно. З таким підходом - ніколи. 

      Але якийсь черв'ячок всередині не дає спокою і вирішую таки перевірити питання у Андрієвої матері. Неочікувано рубаю в лоба, як то кажуть: чи бив її чоловік колись дітей? Чи могло б таке статися за її відсутності, наприклад? Але вона категорично заперечує.

— Ніколи такого не було! Та в нас і бабця б ніколи такого не дозволила за моєї відсутності. А Андрій такий брехун, такий брехун, постійно щось бреше.

       От тільки черв'ячок не замовк. Пояснити не можу. Але не розумію, з чого йому мені про таке брехати, коли щодо брехні вже безліч разів попереджала? Знає, що брехню не терплю і не пробачаю. 

            Підрозділ з навчань вже починають перекидати на Волинь, для підготовки відбиття ймовірного повторного нападу з півночі. Хоч хлопці в нього й не вірять, але роблять, що наказано, готують позиції. Андрій дуже сподівається хоч тепер вирватися додому. Тим, кому їхати ближче, дають по два дні. Йому кататися довше, але хоч так. Розумію, що нас навідати часу не буде, а я шалено скучила. І з цим треба щось робити.

***

Психологічна підтримка військових та їх родин

Группа підтримки "Атлант" (безкоштовно)

https://t.me/Atlant_SC_bot