Глава 103

Право вибору

          Наступний день починається зі звичних і теплих побажань доброго ранку, з розповіді про побратима, в якого знайшли дві  пухлини в мозку після моєї поради зробити МРТ. Сумно за людину, дуже. Тим більше, що це теж не стороння для нього людина.  І в чоловіка дружина з немовлям на руках..

       Хочу підтримати коханого і відповідаю на його попереднє повідомлення з подякою за їжу.

— Тоді одна мета досягнута) Я небагато роблю, але все що роблю, для того, щоб тобі було хоч трохи приємніше і комфортніше в цьому нерідному місті. Щоб ти знав, що тебе прийняли, люблять, і щохвилини пам'ятають. Що ти - Найцінніший для когось! Такий, який ти фізично є! З чудовими твоїми щічками і прекрасною дахозносною міцною спинкою, і прекрасним навіть шрамом на нозі, який не треба ховати. Твої вчинки контролюєш ти, і розуму для цього в тебе достатньо. А інше прекрасне.

        А по обіді знов біжу до коханого зі свіжим гарячим  м'яском та іншими ласощами. Андрій обіймає і починає вголос розмірковувати про майбутнє після війни, про бажання випивати пива після роботи. 

       "Описує своє бачення життя чи мене випробовує?" — крутиться в голові рятівна думка, бо поєднати образ коханого чоловіка з тим образом, що він описує, я не можу й не хочу!

      Безсумнівно одне:  в його селі так жити звикли, це стереотип, який він увібрав як норму з оточуючого товариства. Але ж не завжди він вчиняє так, як вчиняють батьки чи односельці. Поки навколишні казали: "То політика, куди лізеш, дурню!" він таки прийняв власне рішення захищати країну ще в 2017 році і всі ці роки жив власними сенсами, маючи їх підтримку тільки від побратимів.  

        Я мовчки його слухаю, але від його слів тоскно. Ми ж про це говорили ще в мене вдома, він знає мою чітку позицію. Намагається продавити її, змусити мене прийняти те? Це нереально, це життєві принципи. Здоровий спосіб життя завжди був і буде моїм пріоритетом. Якщо ми настільки різні в тому, що вважаємо нормальним і комфортним, то як ми зможемо жити разом? З постійними сварками і образами? Не хочу так! Весь зворотній шлях розмірковую над його словами і вдома таки відправляю Андрієві відповідь, вирішивши, що долю не обманеш і разом нам таки не бути.

— Тепер я розумію, чому колись сказала, що ми разом лише до кінця війни.. Слухала тебе сьогодні.. ми з різних світів.. моя картина світу і твоя просто несумісні. В мене жодного бажання щось тобі забороняти. Але чоловік, що приходить до мене додому після пива чи п'є вихідними… Ніколи!.. фе!.. Сама думка про таке мені огидна. Якщо це те життя, яке бачиш для себе ідеальним, то разом нам не бути, на жаль.. Я не хочу, щоб мій син бачив в домі алкоголь чи чоловіка, який п'є чи палить. Ніколи. І я не хочу тиснути на тебе, тому змушена буду відпустити.

— Зроблю все можливе аби перерости, заради нашого спільного майбутнього, — дає обіцянку пізніше  Андрій.

        Він приємно і щиро дивує мене цими словами. Я вже й ладна була прийняти неминуче, бо ж змушувати людину відмовлятися від чогось бажаного, "ламати" та підлаштовувати під себе — то знущання і насилля, а коли кохаєш, то краще відпустити у вільне плавання чи до когось, хто не вимагатиме себе змінювати "під нього". Просто тому, що коханий має право бути собою, має право на власний вибір і як доросла особистість сам цей вибір і повинен робити. Хоча правда в тому, що Андрій хоч і воїн, хоч і прожив вже тридцять один рік, але всі інші речі в його голові розмиті й не визначені. Спортом почав займатися за компанію з друзями, щоб бути привабливішим для дівчат. Хоча через його низьку самооцінку та сором'язливість знайти потрібну людину та побудувати тривалі стосунки не зміг, не наважувався ініціювати знайомства. Де навчатися, порадила мама. Алкоголь - норма в селі, цигарки - в армії, навіть наркотики, бо їх запропонував побратим. Хлопець все життя пливе за течією. А може й справді, наші стосунки для нього стануть важливішими за цю течію? Може, й для себе оцінить як прийнятні мої принципи здорового життя? Якщо це щиро буде так, він стане просто ідеальним чоловіком, і я буду щаслива бачити його таким.

     Наразі ж Андрій зробив власний впевнений вибір тільки в реалізації своєї палкої любові до Батьківщини, яку й доводить день за днем  і рік за роком діями, ризиком, сміливістю, безстрашністю і відданістю. 

***

Психологічна підтримка військових та їх родин

Группа підтримки "Атлант" (безкоштовно)

https://t.me/Atlant_SC_bot