Глава 100

Вплив середовища.

      На душі так само огидно і коти шкребуть. 

— Думаєш, мене не гнітить факт, що ти незабаром можеш поїхати? — Відправляю повідомлення  в месенджер. — Невже не бачиш, що ладна бігати до тебе хоч пішки щодня, аби ті кілька хвилин побачити і улюбленою куркою побалувати? Так мріяла тебе обійняти і поцілувати! А ти підготувався…

— Пробач за сморід. Але ж я не пив і наркотиків не вживав. — Приходить відповідь.

— Гірше за алкоголь. Він хоч виводиться, а це лайно легені паскудить назавжди. І звикання викликає найсильніше.

— Тут всі палять, поголовно, навіть жінки, а пасивне ще шкідливіше. В приміщеннях душить, а я знаходитись змушений.

— То відходь.

— Немає, куди відходити, хіба на вулиці жити. Пасивне шкідливіше. Краще вже й самому палити.

     Постійно повторює той самий аргумент, але як мені з ним бути, коли я фізично з Андрієм поруч знаходитися не зможу через це?

— Гарно зважив? — Ображаюся, бо ми з малим і наше здоров'я, виходить, не рахується. — Мені здоров'я дорожче. І блювати ненавижду. Тож або мене обіймати або цигарки палити. Інакше не буде, вибач.

— Комбат і той затятий курець. Думаєш чого в нього такий голос? — Виправдовується, підкреслюючи вплив того, хто є для нього взірцем.

— То цю проблему мені з ним вирішувати? — Знаходжу точку впливу. — Добре, я зателефоную. Номер в мене є.

— Не буду палити, лишень не дзвони, — здається хлопець, а я з полегшенням видихаю, — бо він за твої дзвінки мені голову відірве, йому не до таких дрібниць, не важливих!

— Я про це здогадувалась, — відповідаю вже з дужкою, що грає роль подоби на посмішку, бо хоч і погодився, а загальна картина не радує. — Гарна мотивація)) не забувай, що в мене є його номер)) — Відверто жартую, бо треба якось вийти з сьогоднішніх жахливих емоцій і цієї теми. Але і від спроб жартувати легше мені не стає.

— Надіюсь, колись він все-таки його змінить, — відповідає зі смайликом Андрій і йде вечеряти. 

       А потім ближче до ночі вже пише, що розібрав принесені смаколики і що кохає мене.

— Та невже? — Виривається в мене. — А мене сьогоднішня зустріч дуже розчарувала. — Куди ж правду діти та й чи варто? — М'ясо я сьогодні готувала під  Rammstein… Сто років таке не слухала, для мене ця музика заважка. Але сьогодні настрій такий.

— Ніколи не чув нічого романтичнішого, Мила, — коментує музичний супровід Андрій і додає селфі свого задоволеного обличчя, з рафаелкою в роті, які сьогодні йому принесла серед іншого.

        Він зараз дуже задоволений. Зустрівся з друзями. І мені б варто порадіти за нього, але перша думка, чи це не ті друзі, що давали наркотики? І я прямо починаю запитувати, чи були серед друзів ті самі. 

— Тих вигнали, — відрізає Андрій. 

***

Психологічна підтримка військових та їх родин

Группа підтримки "Атлант" (безкоштовно)

https://t.me/Atlant_SC_bot