Глава 95

Соціальні ролі 

змінювати 🚫Небезпечно🚫 для стосунків🚫

       Ризик втратити стосунки вже не лякав, бо за відчуттями, здавалося, я їх вже втратила, тож пізніше знов не стрималася і згадала за куртку. Написала, що бачу за його відмовками.

— Ознака стабільної самооцінки: Я чоловік - тож нікому і на думку не спаде припустити, що на мені може бути не чоловіча куртка. 

—  Ознака нестабільної самооцінки: якийсь предмет одягу визначає сприйняття мене як чоловіка. 

— А ти твердиш весь час, що всі навколо вважатимуть, що на тобі жіноча куртка.. Чому? Тільки тому, що я її колись носила і тобі дала? Про це зовсім ніхто не здогадався б!

— Низька і нестабільна самооцінка підштовхує робити дурниці. Подумай про це, будь ласка! Хочу бачити в тобі впевненість.

          Сподівалась, що він подумає над проявами своєї низької самооцінки, яка за життя йому тільки труднощі і проблеми створювала. Але це ж стара проблема, з якою він фактично з дитинства живе. Тож швидкого результату я не побачила. Та швидкого і не могло бути. Як би мені цього не хотілося. 

             Потім в розпачі я розповіла подрузі про все, що сталося. Вона погодилась з моїми висновками щодо самооцінки. Я ж частково психологію вчила як педагог. Але пояснила, що дарма я ввімкнула його психологічний захист наполегливістю у  не принциповому питанні, яке він як доросла людина таки має право вирішувати самостійно. Я сама змінила свою роль для нього: з жінки обернулася на матір-виховательку. От він і поліз шукати ту, яка буде просто жінкою, насолодою для очей і стомленої нервової системи. Яка не лізтиме в його мозок, не демонструватиме, що розумніша, не намагатиметься керувати його життям і вчити. 

         "НЕ треба мене лагодити", — цитувала вона слова Андрія і нагадувала, що працювати з психікою завжди треба дуже обережно, бо такі конкретні аргументи можуть викликати спротив і змусити людину закритись, і навіть нашкодити, якщо в цей момент людина не має ресурсу, щоб цю проблему вирішувати. А я от пішла напролом. Подруга вкотре нагадала попередню пораду спілкуватися м'яко, не сперечатися з його рішеннями, якщо я таки хочу ще залишитися в його житті в ролі жінки. 

       Та чи я ще хочу? Чи переболить та й по всьому? І коли переболить? Ще через десять років..

       Я зрозуміла, що в подібних випадках, коли жодні агрументи чоловік чути не хоче, сперечатися з ним собі дорожче. З Віктором давно це знала і не намагалась через його гордість, та чомусь сподівалась, що з Андрієм буде інакше, бо ж він простіший, не такий, не "цар". Дарма.. 

      Тепер запам'ятаю, що дурне хвилювання в собі вимикати треба, і оте бажання зробити як краще теж. З тою курткою треба було як з кавуном колись: раз порадила і все. Не послухав, отруївся — зрозумів, що мала рацію через власний досвід. Але шкода, що з часом забув. Контузія.. пам'ять страждає. 

          В принципових речах, таких як життєві засади і неприйнятність шкідливих звичок могла тиснути і вимагати контролю, бо така загальноприйнята норма, яку він і сам знав та не заперечував, просто схибив від перевантаження нервової системи. І не був проти допомоги в поверненні на розумний здоровий життєвий шлях. З дрібними ж, побутовими, не глобальними речами — не варто і спроб вмовляння, якщо чоловік вважає інакше.  Бо розплата за наполегливість виявилася занадто болючою. Воно того не варто було, навіть якби застудився.. 

      І не хочу я бути Андрію ані матір'ю, ані вихователькою. Не збиралася. Вихованців мені достатньо! Один син чого вартий! Консерватор, як і тато, на нове спробуй вмовити. Розум блискучий, а шкільний булінг в перші роки бажання вчитися відбив. Все робить на відмінно, але тільки тому, що я все організую та контролюю. Поки вчила вдома два роки сама, оцінок звісно не ставила: був один критерій - виконано відмінно. Або доробляй, переробляй. Добре, що він до цього звик. Тепер це безперечно допомагає. От вчителька з математики їм дісталася жахлива: розбирала на уроках найпримітивніше, не пояснювала новий матеріал, в онлайн-тестах постійно припускалася помилок і, коли саме Володимир їх знаходив та вказував на них, вз'їлася на нього, стала занижувати всі оцінки на два бали до десяти. Він обурився і її зненавидів. Довелося написати заяву, що математику відвідувати онлайн не буде. Всю математику цьогоріч вчить за інтелектівськими зошитами самостійно. Виконує і розуміє правильно. Він знайшов в Андрієві приклад наполеглевого сильного цілеспрямованого чоловіка тоді в спортзалі. Хоч з ним погоджується тренуватися, підтягуватися. Син перший мені ж і не пробачить, якщо припиню спілкування з Андрієм. Так до нього проситься! Обурюється, що тоді швидко поїхали. А може ще й протести влаштує. Образиться, як на математичку.. Я такого не переживу. 

         Але і повторень, щоб Андрій потім колись знов когось шукав за моєю спиною, теж не переживу.. А це цілком ймовірно! Він мужній сильний красень тридцятиоднорічний, а мені вже сорок! І менше не стане. 

            І ще на Лимані він казав, що мріє про доньку. А я не готова знов повертатися на той стіл для катувань, де мене різали по-живому. В пологовий, який розділив моє життя на до і після так, що навіть війна тепер не лякає. Я не можу, я не хочу туди знову!!!! Я й своєї мети повністю вилікувати сина ще не досягла. Так, зробила стільки, що ніхто з лікарів не очікував, але власної мети не досягла. І наданий на останній комісії статус дитини-інваліда, який десять років оминали, тільки й нагадує, що не досягла.. Які можуть бути ще діти...Не розірвуся, не подужаю.. я втомилася...