Глава 49

  Обстеження

       На щастя, невролог сина сьогодні у другу зміну приймає і є одне вільне, останнє місце. Записую на прийом, як завжди Володимира за відкритим направленням. Приведу іншого "малюка", але то вже дрібниці, якось домовлюсь. Дитячі неврологи компетентні і дорослих лікувати, це дорослі дітей не зможуть, знань не вистачить. Цей фахівець перевірений й гарний. Його рекомендаціям я довіряю. І теж, між іншим, Андрій. Останнім часом мені щастить на Андріїв.

          Результат обстеження звісно треба трохи зачекати. Безмежно вдячна, що роблять взагалі розшифровку одразу ж, бо чекати до понеділка шансів немає. Ще повинна в невролога випросити направлення на це обстеження на ім'я Андрія, щоб лікар не мала проблем, бо приймати за "благодійний внесок" у фонд відділення, як цивільних за заявою, військового в неї рука не піднімається. Чудово її розумію. Не втомлююсь дякувати за людяність.

            Андрію телефонує якийсь побратим, який зараз кудись поїде, і він спалахує бажанням його побачити хоч на півгодини, бо той десь поряд у місті. Звісно, відпускаю. Коли б ще побачила таке прагнення до спілкування у ньому. Результати очікую і отримую сама з детальним поясненням фахівця. Добре, що за десять років вже досить підготовлена, щоб все розуміти. На енцефалограмі порушення електричної активності, на реоенцефало — проблеми з судинами. Прямую до невролога і пояснюю ситуацію, щоб не прогавити прийом. Кваплю Андрія повертатись.

— Добре, прийму, — відповідає наш лікар, ознайомившись з результатами обстеження. А де він?

— Зараз буде, вже поспішає. Андрію Олексійовичу, будь ласка, він однаково не розуміється, можете дати мені щодо його стану поради, рекомендації щодо лікування? Якщо він таки відбуде туди, що йому із собою в аптечку покласти?

— Розмовляти буду особисто з ним. Тут, однозначно, госпіталізація потрібна. А Вам я таке щастя не раджу, — коротко підсумовує чоловік.

      Повертаюсь до кабінету вже з Андрієм. Розмовляє з лікарем збуджено і нервово. Він взагалі сьогодні весь час вкрай смиканий, нервовий, геть не такий, яким був раніше. Наче інша людина. Лікар наполегливо радить госпіталізацію, жодного лікування в амбулаторних чи тим більше польових умовах. 

— Ви ж є в медичній системі, маєте сімейного лікаря.

— В селі, мабуть, так.

       Але зв'язатися з лікарем не виходить. Кінець робочого дня у п'ятницю. Жартуємо, що в селі всі давно копають картоплю. Наполягаю і випрошую в нього направлення в стаціонар. 

       До понеділка, зрозуміло, туди він вже не потрапить. Прямуємо додому. Наполягаю, щоб одразу телефонував комбату і повідомляв ці новини. 

— Не в транспорті ж.

— Ок, вдома.

Психологічна підтримка військових та їх родин

Группа підтримки "Атлант" (безкоштовно)

https://t.me/Atlant_SC_bot