Глава 45

Знову в строю

"Як справи, Герою?"

"В нас штатні зміни. Роти більше немає: своїх людей майже не залишилося — вбиті чи непридатні, командир на тривалому лікуванні. Мене переводять до іншої роти. Командир пі***, не хочу до нього! Давно його знаю. Ненавиджу цього придурка!"

      Одразу згадую четверте правило бою: безумовне виконання команд. Наказ не має зворотного зв'язку в процесі виконання, як правило. Бо це зайняло б дорогоцінний час. Самостійне прийняття рішень тягне відповідальність та проблеми для того, хто піддав його сумнівам. І ось ці проблеми вже на горизонті, хоч він ще й не на полі бою. І невідомий пункт щодо ресурсів прояснюється якнайгірше. Що ж це за робота, коли з командиром взаємна ненависть? 

       Які стосунки в колективі, коли люди нові будуть? Ось і третє правило, що забезпечує виживання — довіряй не одразу, всюди шукай ворога. А його неконтактність і шостим посилюється "контролюй, що говориш".  Бо ж оточуючі за замовчуванням можуть становити загрозу, нашкодити, навмисно чи з необережності. І все це додається з від'ємним знаком в наявне рівняння. Як він буде із ними разом виконувати свою частину нелегкої роботи пліч-о-пліч?

          Час від часу не легше!

       Работа в частині, чергування, наряди  — добре, хоч поки що так, що поки що тут, у Дніпрі. Але поряд є побратими, що очікують медичної комісії. Хтось втратив руку і щодня ховає горе у пляшці. І це не може не тиснути на його психіку. Алкоголь, звісно, під забороною, але коли деяких випускають в найближчий магазин за продуктами, то вони й це примудряються принести, сховавши. В розмовах відверто згадує про це, і я напружуюсь, знаючи таке, й переконую себе йому довіряти, бо ж чесно говорить.

"Не турбуйся, мила, я не п'ю, щодня тренуюся. Спортзал не лиманівський, звісно, на базі, без тренажерів, але хоч щось. Мені ж незабаром до бою вертатись." 

        Така в нього розрядка, найрозумніша з можливих. Сподіваюсь, що так. Вірю, що пити він теж не буде, бо поваги до власного батька, що полюбляв колись, якийсь час, пляшку, в його словах теж не чула. Але якось неспокійно. Скинув мені одне коротеньке відео, на якому миє підлогу. Стало сумно і вирішив проявити ініціативу, аби не сидіти без роботи. От Молодець.

Шановні читачі! Хто не помітив, на сторінці автора вже п'ять книг. Оголошень про кожну наступну робити не буду, якщо цікаво відстежуйте автора.

Гарного дня! Бережіть себе! Все буде Україна!

Психологічна підтримка військових та їх родин

Группа підтримки "Атлант" (безкоштовно)

https://t.me/Atlant_SC_bot