Глава 39

"Клин клином"

      Йому личить цей інший вираз обличчя живої людини. Людини, в якої є для чого жити і чому радіти. Завжди таким його хочу бачити!

         Вдома одразу пропоную обід, бо знаю: він завжди голодний. Там постійно бігав купувати биточки й салати на базарчику. А якщо не встигав, то це, вважай, трагедія, бо настрій геть кепський в голодного силача.

— Яке м'ясо! — видає задоволений майже стогін чоловік. Смачно й без обмеження,не  в дитячій кількості.

          Я вже вдруге шокую його за якісь півгодини. Вже й не згадаю, коли таке готувала мариноване й  запечене, бо малому хіба що варене дрібними шматочками можна запхати. А самій взагалі нічого не треба. Володимир — геть травоїдний заєць, якщо не враховувати шалену любов до всього молочного, яке їсть щоденно. А м'ясо і рибу ненавидить. І завжди про це нагадує, аж занадто стараючись. За це любить санаторій, що там дають таке наче м'ясо, що й мама їсти не змушує. І хоч завжди із собою привозила готове з дому, але цього року довелось згодувати дорослим хлопцям, які м'ясу раді. Носити в їдальню в інший корпус геть незручно. І гріти там ніде. Як вони з Андрієм так здружились, аж дивно, бо в цьому вони - два протилежні полюси. А мені треба звикати догоджати обом. Хоча я не звикла так. Сміюсь, згадуючи малого.

— Нічого, я його привчу, — впевнено заявляє Андрій, — як таке можна не їсти?

        Ой, вже цікаво на це подивитися. Хоча в батька і справді часом виходить. Якщо не привчити, то хоч нагодувати на риболовлі смаженою рибою під ультиматум, що інакше з собою більше не візьме. А який дурень відмовиться від поїздки на азовське узбережжя? Та й пеленгасик щойно із моря, то не якась морожена риба, сама рибу саме таку полюбила завдяки таким поїздкам на природу колись.

        Бачу, що Андрій дуже скучив за малим вже, тож починаю відволікати. В нас аж півтори доби разом. Буде час поніжитись разом в ліжку. Та й йому вже кортить перевірити, як знімається ця шикарна сукня.

         Він сьогодні такий шокований мною, що й жодні флешбеки не пробиваються. В його голові є тільки я. Відчуття, що я вкрала його у війни. Хоча б на сьогодні.

Психологічна підтримка військових та їх родин

Группа підтримки "Атлант" (безкоштовно)

https://t.me/Atlant_SC_bot