Глава 21

 Право на помилку

      Вдень Андрій сам прийшов вибачатися за вчорашнє. 

— Я боявся, що більше й чути не схочеш, — зізнається щиро.

— Якби ти вчора мене чув, то не боявся б.

— Твоя правда. 

— То чому ж так повівся?

        Слова "чудовий кінець" сприйняв як кінець всього спілкування, якщо не залишиться. Але залишитись не зміг, злякався своєї ж нездібності. Шкодував пізніше, що пішов, не насмілився дізнатись і спробувати щось нове. Але слова сусіда про мій вранішній візит дали надію, що не все втрачено.

           Розповів, що на фронті, зрідка, за часів АТО ще, коли надто вже когось "накривало", командир давав гроші і "відправляв" до проститутки, і його один раз теж. Було ж багато самотніх молодих хлопців-добровольців. А їх ефективність і зосередженість там вкрай важлива. Перш за все безпека та виконання завдань. "Цікава інтерпретація командиром правил бою", — спочатку пронеслося в голові, а далі замислилась і зрозуміла, що з точки зору фізіології він таки мав рацію. На війні не до моралі.

        І хоч огидно від свого хлопця таке слухати, але якщо каже, то довіряє. Тож слухатиму все до кінця. А потім, мабуть, піду блювати..

         Після поранення теж "накривало" і знайшов через інтернет "помічницю" тієї ж професії. Перший раз пройшов очікувано, а на другий в процесі "боєць" впав. І як вона не старалася, — робила і те, що не входило в сервіс, аж так він чи їй сподобався, чи пожаліла каліку на милицях — але геть не допомогло. Тож, звісно, як завжди, пішов, втік. Хоч часу оплаченого було вдосталь, не сподівався, що проблема мине. А на третій раз хотів переконатися, що то була випадковість, та не зміг зовсім, не починаючи, втративши віру у власну спроможність остаточно.

     Власне я знов потрапила "в яблучко", оцінюючи вчора його поведінку. Все ж таки повинна жінка мати повагу до себе і відстоювати її хай там що. І вже не вважала, що повелась різко чи помилково. Досвід вчорашній оцінив він і висновки зробив правильні. А без них хоч зі мною, хоч будь з ким нормальні стосунки як будувати? Отже, в мене з'явився привід радіти, що він вимкнув емоції, увімкнув мислення і прийняв рішення прагнути кращого зі мною.

        Побачивши фотку тієї жінки у вайбері, мало не перелякалася. Як косметикою себе такою страшною можна зробити?

— З таким її виглядом мене насправді дивує, що ти туди взагалі пішов. — Не могла втриматись від сарказму і злегка нервового сміху. — Тож, останній візит з рахунку одразу списуй. То ти вже був не настільки голодний. Знаєш же анекдот про "мало горілки"? Не в моєму стилі такі жарти, але він той твій третій дослід таки ілюструє. 

 Андрій посміхнувся.

— Ну не всі ж такі красуні, як ти, Оксаночко.

— Я ж і не роблю з себе страховисько купою косметики. Ще й отак безобразно, щоб потім три години вмиватися. Як бачиш, на мені її геть немає.

— І мені це дуже подобається, мій грибочок, — додав мій "Лісовик".

— О, грибочком я ще не була, всі кажуть "капелюшок", — посміюхаюсь у відповідь.— Мабуть, мені просто не треба ні від кого за гримом справжнє обличчя ховати, як їй.