Глава 14

Друг для Героя

      Тепер Оксана мала значно краще розуміння відстороненої поведінки Андрія, але ще й досі мала дуже мало інформації про нього. Про фактори стресу та ресурси, які він має. Про важкий досвід, який пережив, але, вочевидь, не може відпустити. Після ночі в одному ліжку і обіймів одне одного, чи вона вже була досить "довіреною" особою для нього, щоб наважитися запитувати про наболіле? Бо ж для військових довіреними є тільки ті побратими, з якими в одних окопах вижили. "Ну хоча так, цієї ночі він і в окопі побував віртуально", — згадала вона.

         Її не лякали наявні в нього симптоми і перспективи почути щось справді жахливе. Вона вже й від інших Героїв встигла почути розповіді про загибель товаришів поруч і відчуття провини, тих хто вижив, саме за те, що вижив. Найбільше вона бажала допомогти Андрієві і колись побачити, як він засинає без пігулок та спить спокійно без нічних жахіть, як посміхається знов і знов і вільно спілкується з людьми навколо. 

            Поки що ж єдиним, з ким він вільно спілкувався, був Володимир. Андрій наче спустився на його дитячий рівень і жартував з ним про всяку, з погляду дорослої людини, фігню. Оксана ж для цього була надто приземленою життєвим досвідом. Таке тільки батьку часом вдавалось, а сину звичайно подобалось. Вони могли говорити про гру, машини, обіймати і лоскотати один одного. І це жодного разу не викликало в матері будь-якої настороженості. Її син мав особливу енергетику, а можливо і якісь надприродні здібності.

            Якось було йому два чи три рочки, і їхали в авто з батьком.

— Зелений тролейбус, — мовив малюк. Але ніде поблизу такого не було. Та коли за кілька хвилин руху на зустріч їм справді проїхав зелений тролейбус, при чому не обклеєний рекламою, а повністю пофарбований зеленою фарбою, яких вони за життя в місті не бачили, - це був шок!

— Як ти знав? — Озирнувся назад здивований батько.

Ой скільки разів малюк ще дивував потім батька такими здібностями! Той скаже йому, що не зможе навідувати його, бо їде у відрядження, а малий візьме й додасть:

— Приємного відпочинку на риболовлі!

— Як ти знаєш?  — знов шокований батько. 

       І тоді вже чесно ділився фотографіями кожної спійманої риби з сином. А мати при зустрічі радила більше йому не брехати, бо вже безліч разів малий розповідав, що тато геть не там, куди начебто збирався. Він завжди знав про іншу родину, здається, до того ще, як про неї почув.

        Володимир, як дуже чутливий датчик, вмів дуже тонко відчувати людей. З деякими категорично відмовлявся йти на контакт, деяких остерігався, але тільки не Андрія.