-20-

Дмитро сидів у шкіряному кріслі Арсена, намагаючись зосередитися на звіті про логістику. Слова плуталися, а цифри здавалися ієрогліфами. Він уже починав ненавидіти цей кабінет, цей вид з вікна і цей нескінченний тиск на його барабанні перепонки через повчання Уляни. Вона звісно мала рацію, місцями, але він нізащо б в цьому не зізнався. 

Двері розчинилися з таким гуркотом, що Дмитро мало не впустив планшет. У кабінет, немов ураган у дорогому хутрі, влетіла Кейт. Її обличчя було спотворене роздратуванням, а в руках вона стискала нову сумку, яка, ймовірно, коштувала як річна зарплата Дмитра-сантехніка. А то і більше. 

— Ти збожеволів? Чому моя золота картка заблокована? — вересканила вона, навіть не глянувши на Уляну, яка зайшла слідом, тримаючи в руках теку.

Уляна виглядала спокійною, але Дмитро помітив, як міцно вона стискає пальці.

— Картку заблокувала служба безпеки через підозрілу транзакцію в п'ятдесят тисяч євро за один ранок, — рівним голосом пояснила Уляна.

— Заткнися, дурепо! — Кейт різко повернулася до неї. — Дмитре, скажи цій секретарці, щоб вона знала своє місце. Я забронювала круїз Середземномор’ям, і мені потрібні гроші на шопінг прямо зараз! Якщо ти не можеш це вирішити, то дзвони до Арсена. Або я сама подзвоню!

Дмитро відчув, як усередині починає закипати гнів. Він терпіти не міг, коли так поводилися з людьми, а особливо з Уляною, яка за цей місяць стала для нього єдиною опорою в цьому скляному пеклі, хоч і діставала його не раз. 

— Кейт, заспокойся, — спробував він примирити її, копіюючи манеру Арсена. — У нас зараз... деякі труднощі в компанії. Треба трохи зачекати.

— Труднощі? — Кейт розсміялася, підходячи до столу. — Арсен — мільйонер. Тут не буває труднощів, буває лише жадібність. Слухай сюди, якщо ти зараз же не розблокуєш рахунок, я влаштую такий скандал у пресі, що акції компанії впадуть нижче плінтуса.

У цей момент на столі задзвонив телефон. Уляна швидко підняла слухавку, вислухала повідомлення і зблідла.

— У нас проблема. — вона звернулася до Дмитра. — Там представники “Сіті-Буд”. Вони в приймальні. Кажуть, що ти обіцяв підписати договір про спільне фінансування їхнього нового проекту сьогодні до обіду. Якщо ми не підпишемо — вони йдуть до конкурентів.

Дмитро подивився на Кейт, яка продовжувала кричати, вимагаючи грошей, і на Уляну, яка виглядала втомленою від усього цього хаосу. Йому здалося, що якщо він підпише той папірець, гості з “Сіті-Буд” підуть, у компанії з'являться гроші, Кейт замовкне і нарешті поїде у свій круїз, давши йому спокій.

— Неси папери, — кивнув він представникам, які вже заходили в двері.

— Дмитре... — тихо, майже пошепки промовила Уляна, використовуючи спеціальну інтонацію щоб він схаменувся. — Не треба. Ми їх не перевірили до кінця. Арсен казав...

— Арсен зараз не тут! — відрізав Дмитро, болісно бажаючи закінчити цю сцену з Кейт. — Я приймаю рішення.

Він швидко пролистав сторінки, де юридична мова здавалася суцільним шумом, і поставив розмашистий підпис. Кейт задоволено посміхнулася, побачивши, що ним легко маніпулювати. 

— От це правильно, — вона підійшла і поплескала його по плечу, ігноруючи вбивчий погляд Уляни. — Чекаю на смс про поповнення рахунку.

Коли двері за Кейт та представниками фірми зачинилися, у кабінеті запала мертва тиша. Уляна підійшла до столу і взяла підписаний документ.

— Ти щойно підписав зобов'язання на безвідсотковий кредит для фірми-прокладки, — сказала вона безвиразним голосом. — Гроші з рахунків підуть завтра вранці. І ми їх ніколи не повернемо.

Дмитро відкинувся на спинку крісла. Холодний піт виступив на чолі.

— Але вони сказали...

— Вони збрехали, — обірвала вона. — А Кейт тобою просто зманіпулювала. Вітаю, Дмитре. Ти щойно знищив те, що Арсен будував стільки років.

Вона розвернулася і вийшла, не давши йому жодного шансу на виправдання. Дмитро залишився один, дивлячись на свої руки, які ще ніколи не здавалися йому такими незграбними.