Глава 6.

Аня

Я зайшла в бібліотеку і побачила картину Рєпіна «Приплили». 

Алекс спав, поклавши голову на ноут, а дівчата з усіх боків його обступили і фоткати. 

- Алексе! - я підійшла і почала за плече трясти хлопця, щоб розбудити.

- Аню, привіт, - він сонно мені посміхнувся, взяв мою руку, поклав під долоньку і заснув далі.

- Алексе, прокидайся давай, - я знову штовхнула хлопця за плече, намагаючись розбудити.

- Мила, давай поспимо, я так втомився, - що він бурмоче? Яка я мила йому ??? Дівчата всі на мене витріщили очі і дивляться, та я сама в шоці, його фраза звучала максимально двозначно.

- Вставай! - гаркнула я на вухо хлопцеві. Захотіла, називається, допомогти - тепер отримуй за доброту з лишком.

Алекс відкрив очі і озирнувся.

- Чому ви всі тут? - грізно він сказав натовпу дівчат, - Не соромно спостерігати за сплячим?

Поступово всі розійшлися, залишилися ми одні, ну як одні, дівчата розсілися по партах, прислухаючись і знімаючи потайки. Це ж сенсація!

- Вибач, - сказав молодий чоловік. – Я спав і тому сказав такі необережні слова. Дякую, що розбудила, - він взяв мене за руку, його долоня тепла і надійна, але я все ж забрала свою руку. І так встигли зняти більш ніж достатньо, не хочу пліток про себе.

- Все добре. Я не могла пройти повз, вони дивилися на тебе і фотографували. Гаразд, Алексе, мені вже час, хочу в гру зайти, - помахавши ручкою, майже вибігла з бібліотеки.

- Ааааньььь! Що це за фотки на форумі? - влітає Світлана в кімнату. Я спокійно сиджу, читаю про інформаційну безпеку.

- Які фотки? - все ще не розумію про що йдеться.

Іра виводить на екран великого монітора мої з Алексом фотографії. Ось я його трушу, а виглядає наче обіймаю ... Боже, відео, де він просить дати йому поспати ... це звучить просто жахливо!

- Якби я не провела всі ночі з тобою в кімнаті, в житті б не повірила, що ви з Алексом спите окремо, - помічає Іра.

Це провал! Вдруге! Як таке могло взагалі трапиться?

- Осьтак і допомагай, - зітхнула і повернулася за монітор свого ноута.

- Аню, дуже багато неприємних коментарів! - Свєта продовжує розглядати пост і повідомлення під ним. - Пишуть, що ти на нього вішалася, ось він і не зміг встояти. І все тому подібне.

- Нехай пишуть, що хочуть, - мені було неприємно, але що ж, вже як є, так є. Головне, не перетинатися зайвий раз з Алексом і все все забудуть.

Вранці Світлана відкрила форум, щоб переглянути оновлену інформацію, але посту не було, його видалили. І жодної фотографії або коментаря, замітки - нічого.

- Аню, мені здається, що це справа рук Алекса! - каже Іра.

- Ну так, більше нічим йому зайнятися, тільки збирати плітки і читати студентські форуми, не думаю, - відповідаю подрузі. Але справді, це виглядає дуже дивно, хто міг мені допомогти розібратися в проблемі?

- Дивіться, вивісили списки учасників команди з кібербезпеки! Аню, ти увійшла в основний склад! - Свєта часу не втрачає, пропускаючи через себе тонну інформації, все таки аналітик вона буде прекрасний! Не можна такий талант у тестуванні заривати.

- Час від часу не легше, - я від легкого шоку сідаю в крісло, обхопивши коліна руками. 

- Ти ж хотіла? Слухай, не відмовляйся ! - Іра намагається мене підбадьорити. - Я дуже хотіла і ні за що не відмовилася б.

Так, я хотіла, навіть почала вивчати матеріал про інформаційну безпеку, кібербезпеку, і ця тема мене сильно захопила. Моя швидкість реакції, здатність до аналізу і прогнозу можуть допомогти просунуться в цій області.

Але! Вовк - капітан команди!

- Аню, не смій навіть думати про відмову через плітки натовпу! Навіть якби ви і справді разом спали, ну що тут такого? - намагається підбадьорити мене Світлана.

- Я подумаю. Дякую за підтримку, дівчата.

Ранок видався похмурим, хмари були темними, пронизливий вітер і дощ повністю відповідали моєму настрою.

Я йшла, глибоко задумавшись, і не дивилася по сторонам.

- Як ти могла? - на мене налетіла якась дівчина. - Не смій до нього навіть підходити, зрозуміла? - вигукувала вона.

- До кого? - я навіть не зрозуміла про кого вона зараз, настільки занурившись в себе.

- Не корчи з себе дурочку! Якщо я тебе ще раз побачу з ним, ти пошкодуєш! - знову крикнула вона, і так само швидко втекла, як і з'явилася.

Це вона про Алекса, зрозуміла я. Боже, де він взявся на мою голову? ..

Після занять зайшла в гру, щоб відволіктися від усього цього.

- Привіт, Кішко, - пише мені мій Сірий Вовк

- Привіт, мій коханий чоловіче, - жартівливо відповідаю. – У мене сьогодні був важкий день. Давай сходимо випустимо пар, ти не проти? - запропонувала я.

- А що сталося?

- Нічого особливого, просто плітки. Мене це дуже стомлює, я інтроверт по натурі, і не люблю знаходиться в епіцентрі подій. А тут всі погляди спрямовані на мене, це дуже енергозатратно! - поскаржилася я. Мені було легко і приємно спілкуватися з Вовком, все таки не чужі люди, сім'я. Я посміхнулася екрану.