13. Нещасний випадок

Одного дня, коли Кеті виконала всі свої обов'язки, вона направилася в сад. Цей день виявився спокійним, сонце нещадно палило, тому спека була нестерпна. В саду було прохолодно, повітря насичене свіжістю трав і квітів, попри відчутну спеку. Кеті взяла лимонаду, булочки та дві книжки з бібліотеки, після того, як випустила Спіріта, щоб він погуляв.

Пан Тейкер поїхав в місто за покупками, Трейс був цілком зайнятий відеоіграми, а Даллен... Ну, а він проводив час з Кароліною, також в саду, на великій гойдалці. «Ех, навіть тут я не можу спокійно почитати!», горювала Кеті, чуючи набридливий сміх Кароліни. Проте, коли Кеті почала читати книгу, то забула про все на світі, так була поглинута читанням. Книга «Нічна дорога» Крістіни Ханни їй дуже сподобалося, правда загалом розповідь дуже трагічна.

Раптово Кеті згадала що пан Тейкер наказав Даллену стежити за нею, та тільки вона не потребувала няньки, і в неї з'явилася блискуча ідея - вона втече в ліс! Трішки налякає всіх, зате буде класно! Кеті повільно поповзла до виходу ранчо, захопивши із собою рюкзак, і побігла в сторону лісу. Вона знала його як свої п'ять пальців, і почувала себе лісовою хазяйкою. Десь гукала зозуля, дятел стукав по дереві в пошуках живності, птахи наспівували різні мелодії. Словом, лісові звуки. 

На ранчо, Даллен несподівано схаменувся:

- Стоп, а куди поділася Кеті?

Разом з Кароліною він почав шукати зниклу Кеті по всьому будинку та ранчо, але Кеті ніде не було. В ліс йти боялися, бо вже опускалася густа темрява.

- Даллен, Кароліна! Що ви тут робите? - запитав пан Тейкер, якраз повернувшись з міста й угледівши як парочка направилася до виходу з ранчо.

- Тату, біда. Кеті зникла, ми її ніде не знайшли, тому ми думаємо що вона можливо втекла в ліс, - пробубнив Даллен, вдаючи із себе невинного.

- Як? Хіба ти не стежив за Кеті? - пан Тейкер гнівно підняв брови. - Звичайно, ти ж певно був зайнятий Кароліною, що геть знехтував своїм обов'язком... Яка безвідповідальність!

Пан Тейкер не встиг договорити, як до ранчо під’їхав джип шерифа.

- Джордж!

- Тед! - вигукнув пан Тейкер. - Якими краями?

Старий шериф тільки глянув з сумом на нього і мовчки вказав на будинок:

- Поговорімо про це в хаті.

Коли шериф присів, після паузи, зібрався і нарешті пояснив причину свого візиту:

- Є новини щодо Кеті. Не знаю причину як вона опинилася в лісі сама, декілька годин тому лісник знайшов її в непритомному стані. На неї напали вовки... - Тед зробив значну паузу.

- Вона жива? - боязко запитав, розбиваючи тяжку атмосферу, Трейс.

- Послухайте, - промовив Тед, - Кеті сильна дівчина, витримала таке що вам навіть й не снилося. Зараз вона перебуває у важкому стані, але ви, як її близькі, маєте право провідати її у лікарні.

Ця новина упала громом на сім'ю Тейкерів, пан Тейкер мало не знепритомнів від шоку.

- Вона зможе вижити? - тихо, наче шелест, запитав Даллен. Його почало мучити сумління за те, що саме він винний у тому що сталося з дівчиною.

- Одне точно можу сказати: життя Кеті висить на волосинці, - сумно похитав головою Тед.

* * * *