11.2. Пригоди

* * * *

Тимчасом, на ранчо панувала гнітюча атмосфера. Пан Тейкер і Трейс були стривожені, адже Кеті, Даллен, Спіріт і Фаворит пропали безвісти. Куди ж вони поділися? Чому без попередження? Як же пан Тейкер хотів дати прочухана цьому телепню Даллену! Хвилюючись, пан Тейкер вирішив зачекати деякий час, можливо вони скоро повернуться з прогулянки, хоча навряд чи це причина.

Так пройшли два дні, і Трейс приніс батькові лист:

Невідомий відправник

Пану Тейкеру – “Дике Ранчо”

“У нас є ваш Спіріт, Кеті та Даллен.

Заплатіть викуп (про ціну ще домовимося) якщо хочете побачити їх цілими та живими. Раджу не зв’язуватися з поліцією, інакше все буде погано.

Не смійте шукати нас, чекайте новин.

Ф. Л.”

Пан Тейкер і Трейс були в шоці та приголомшені. Що ж їм тепер робити? Вони надіялися на спритність Спіріта і кмітливість Кеті та Даллена. У даному випадку, їм не залишалося іншого вибору, щоб не погіршити ще більше й так плачевну ситуацію. Безсильний пан Тейкер добре знав небезпечну ватагу бандитів, проте був змушений мовчати, з такими людьми не вартувало мати справу.

* * * *

Джорджія принесла полоненим радіоприймач, щоб вони могли слухати трансляцію скакових змагань. Спіріт відзначився своєю швидкістю, пан Лейтерс був задоволений стартом, але під кінець величезної дистанції зморений кінь ледве плентався (перед цим його морили голодом упродовж трьох днів), і Спіріт програв. Пан Лейтерс перебував у великому гніві, і вирішив провчити Спіріта. На очах Кеті один мускулистий чоловік взявся безпощадно шмагати конях по боках. Бідолага жалібно іржав, намагаючись вирватися, але його міцно тримали залізні ланцюги. Кеті зі сльозами на очах вимушена була дивитися на жорстоке побиття Спіріта, і Даллен в спробі заспокоїти дівчину, обійняв її, щоб вона не бачила жахливого видовища.

- Досить. Тепер відведіть їх всіх на свої місця, - скомандував пан Лейтерс, - нехай це служитиме уроком для коня, нехай ще попробує програти.

Тепер остаточно настав час для неминучої втечі. Кеті не могла скласти руки й здатися. Що ж їм робити?

Так проминули два тижні, і Спіріт жодного разу не виграв змагання. Тому отримував безжалісні покарання, і крім цього бандити морили коня голодом, так що той жахливо схуднув. Тимчасом, Кеті з Далленом посилено обшукували приміщення у пошуку виходу. Одного разу їм пощастило: Кеті відсунула якийсь мішок з соломою і не тямилася від щастя – на тому місці виднілася невеличка каналізаційна труба! Дівчина з ейфорією повідомила цю знахідку Даллену, однак хлопець на мить задумався: “Куди ж ця труба може вести? Чи виведе нас геть звідси, чи навпаки, до помешкання тих бандитів? А раптом це не вихід з фабрики?”. Попри сумніви, Даллен з Кеті вирішили ризикнути, і полізли в трубу.

Вони не мали гадки що саме настала година вечері, і в цей самий момент Джорджія зайшла в приміщення. Спохватившись відсутності полонених, вона здійняла тривогу і пан Лейтерс наказав підлеглим обнишпорити всю фабрику.

Попри те що в трубі було вогко, слизько, душно і противно, Кеті та Даллен з успіхом вибралися звідти на волю. Була темна і прохолодна ніч, і близька лісова гуща здавалася похмурою, але їх це не зупинило. Спочатку вони планували втекти в цей самий лісок, але якраз побачили Спіріта який біг до них, а також Фаворита який втікав в протилежному напрямку. Бандити так заметушилися зі сполохом Джорджії, що повністю забули зв’язати коней, тому Кеті з Далленом та Спірітом збиралися тікати разом як були поміченими одним бандитом. Перелякані, Кеті з Далленом забігли в ліс і не маючи іншої альтернативи, вилізли на різні дерева, як білки; Спіріт поскакав в іншу сторону (він же не вміє лазити по деревах, він ніяка не білка, це лише примха людей).

Кеті і Даллен причаїлися в “обіймах” зі стовбуром дерева, затримуючи дихання. Багато бандитів увійшли в ліс в пошуках втікачів. Коли вони проходили повз гущу тих дерев де сховалися Кеті з Далленом, всі зупинилися, вслуховуючись у мертву лісову тишу. Раптово у Даллена залоскотало в носі, і всупереч неймовірним зусиллям хлопця, він голосно пчихнув. Якби не Джорджія, то ніхто б не здогадався звідки долигув пчих, і таким способом вона знову їх викрила. І тут Кеті сяйнула ідея: звикнувши виробляти різні акробатичні трюки, вона почала перескакувати з дерева на дерево. Даллен не міг повторити за нею, та коли всі бандити поспішили за Кеті яка наче мавпочка продовжувала спритно стрибати, хлопець зміг спокійно спуститися вниз. Хлопець свиснув, проявився Спіріт і вони помчали, щоб підібрати Кеті. Спіріт розвинув несамовиту швидкість, адже це було питання життя чи смерті, все далі віддаляючись і збиваючи зі сліду бандитів.

* * * *

Трейс насторожився: здається, він почув дикі іржання Спіріта змішані з вигуками Кеті та Даллена. Чи можливо в нього галюцинації? Та коли на порозі ранчо об’явилися зниклі, він дуже ощасливився.

- Як же вам вдалося втекти? – схвильовано запитав пан Тейкер. – Спершу відповідайте, чому ви вночі втекли з хати без дозволу?

Кеті і Даллен наперебій розповіли все, не приховуючи деталей. Пан Тейкер уважно слухав з нахмуреними бровами. Він був незадоволений бездумною витівкою Кеті й Даллена, тому вирішив обмежитися забороною їм виходити з дому вночі. А так, вони самі взяли урок зі свого непослуху.

На наступний день об’явився Фаворит, дуже зморений. Тепер його ніхто не заставить прогулюватися вночі, ні за що! Хазяїн не зможе завербувати його в нічні пригоди, з нього стало, стільки перебути. Фаворит вирішив дожити свої дні в спокійній і затишні конюшні, без зайвих турбот.

Спіріт оправлявся і був дуже радий поверненню додому. По правді, йому добре жилося до тих пір поки не проявився непроханий гість. Це пан Тейкер вирішив подарувати Кеті малесеньке цуценя хаскі, і Кеті назвала його Арті. Цуценя не дуже було раде знайомству зі Спірітом, або, на його думку, гігантом, та що вдієш, живучи в сільському господарстві, хаскі привикав до коней. Кеті любила дресувати Арті й бавитися з таким кумедним цуценям. Навіть Трейс любив веселитися разом з ними. Однак, Даллен як завжди, після того випадку, заново забув про існування Кеті.