6. Яхта

********

Між тими всіма подіями, пан Тейкер придбав яхту, і брав з собою на борт своїх синів, а Кеті відмовлялася. Та проте, одного приємного сонячного дня, коли нічого не передвіщало біди, Кеті врешті-решт зголосилася відправитися з ними у невеличке плавання.

Кеті призначили функції помічника капітана, вона стояла на пості та мала задачу спостерігати у бінокль, тимчасом як Даллен і Трейс були досвідченими моряками. Кеті дуже сподобалося плавати на яхті, як морські хвилі гойдали судно по-колисковому, дивитися на далекий горизонт та очікувати появлення «суші». Все це здавалося їй казкою! Жаль тільки що Спіріта, її найкращого друга, рядом не було. Трейс теж схотів заглянути у бінокль, і відірвавшись від своїх мрійливих роздумів, дівчина уступила йому ненадовго свою посаду.

На біду, пан Тейкер не перевірив прогноз погоди який віщував сильний шторм. Шторм який застав їх зненацька коли вони відплили на велику дистанцію від берега. Трейс устиг прокричати рятівний сигнал «SOS» по радіоприймачу, але вода яка попала всередину яхти, повністю відрізала комунікацію. Враз потемніло, почала лити страшна злива і розпочалася жахлива буря.

- Всім негайно одягти рятувальні жилети! – наказав пан Тейкер, діючи в екстремальній ситуації як капітан, - а також опустити вітрила!

- Капітане, на палубі дірка! – закричала Кеті несамовитим голосом, в паніці, - що́ нам робити?

- Виберіть якийсь предмет за який будете триматися, і коли я подам сигнал, негайно стрибайте у воду, бо яхта все одно потоне, головне нам спастися!

Пан Тейкер сказав правду. Буря ставала все сильніша та руйнівною, і слабеньке судно вмить стало топитися. Трейс знайшов одну тверду дошку, щоб триматися, а Даллен теж хотів таку саму як у брата, ситуація життя або смерті.

- Йди просити до Кеті, може вона чимось тобі зарадить, а я, тут, як бачиш, своє життя спасаю.

Хоч як би Даллен хотів уникнути цього, але мусив попросити допомоги у Кеті. Вона запропонувала йому триматися за її дошку, і опинившись у безвиході, він згодився. Пан Тейкер подав сигнал, і всі пірнули у воду.

Яхта затопилася. Пан Тейкер, Даллен і Трейс випірнули, а от Кеті ніде не було видно. Трейс хотів пірнути за нею, та тільки не мав достатньо повітря в легенях, тому Даллен вирішив саможертовно спасти її. Пірнувши на глибокі легені повітря, поплив на дно. Побачивши Кеті, він потягнув її за руку нагору. Кеті полегшено вдихнула повітря, але їй стало так погано що вона відразу знепритомніла. Даллен тримав її на плаву, щоб часом дівчина знову не втопилася без його відома. «Як романтично», подумки замріявся Трейс, не прокоментувавши нічого вголос.

* * * *

Всі ледве загрілися. У Кеті піднялася висока температура, і вона злягла в ліжко, тимчасом як решта потерпілих пасажирів розбрелися по кімнатах. Нарешті добралися додому. Їм дуже пощастило, адже через дві години на місце затоплення яхти прибула рятівна команда.

На жаль, Кеті ставало все гірше та гірше: вночі прокидалася від кошмарів з відчайдушними криками. Даллен чув все це через стінку своєї кімнати, і через те, що не міг заснути, покликав батька. Той, своєю чергою, непокоячись за здоров’я небіжки, викликав лікаря. Приїхала швидка допомога, і Кеті забрали в госпіталь. Пан Тейкер відправився разом з Кеті.

- Що ж тепер буде з Кеті? А якщо вона помре? – у відчаї заплакав Трейс. Даллен лиш мовчки спостерігав, досі не вірячи у те що відбулося.

Даллен попрямував до стайні, щоб провітритися та гладив Спіріта, улюбленця Кеті. Здавалося, немовби кінь мав запитальний погляд: «А де ж Кеті?».

- Нема чого так дивитися на мене, вона госпіталізована, але ми всі надіємося на те що вона швидко одужає та повернеться на ранчо, от побачиш, вона тверда як скала, - відказав хлопець з сумом, надіючись знайти розраду в горіхових віддзеркалених очах коня.